Читаем Знахар полностью

– Давай, не будь таким вже охоронцем правил. Ти показуєш секретні фотографії з місця злочину, розкриваєш подробиці розслідування, але не розказуєш, кого підозрюєте? – продовжував Якуб.

— Підозрюємо? Немає ніякого "підозрюємо", тому що офіційна причина смерті – отруєння чадним газом. "Я підозрюю" було б більш доречним.

– Так кого ти підозрюєш?

– Квасека.

– Кого? – здивувався Кшисієк.

– Антоні Валєчека, якого тут звуть Квасеком, – пояснив Якуб. – Колишній міліціонер, офіцер спецслужб чи щось в цьому роді. Своє бандитське прізвисько він отримав після того, як хтось бризнув йому в обличчя кислотою[33]. Тоді він втратив око, не зізнався, хто це йому зробив, і звинувачення не висував. Може, його мучить совість? Мабуть, під час комунізму він був той ще сукин син. Багато хто не подає йому руку, майже ніхто в селі йому не кланяється.

– Про що він сперечався з покійною?

Коли Кшисєк сказав слово "покійна", він відчув себе справжнім слідчим.

– Ніхто не знає, — цього разу відповів Генрі. – Ц Зенобії ми більше не спитаємо, Квасек нам не скаже. Зрештою, ніхто з місцевих його про це не запитає.

– Звучить як завдання для мене. Запитаю, звісно ж, запитаю, ​​– охоче зголосився Кшисєк, а, власне, підляський наркотик зробив це за нього. Нібито зі слив. Вранці він пошкодує про два рішення: про те, що випив, і про те, що пообіцяв поговорити з Квасеком. Проте вечір ще тривав, було захоплююче і весело водночас.

– Отже, панове, мені пора йти. – Генрі підвівся, спакував свій ноутбук і схопив свій шкіряну папку. – Я зайду завтра в той же час і подивлюся, що ти знайшов, хлопче.

– Попереджаю, що ви можеш зустріти пароха, він прийде завтра ввечері, – повідомив господар.

– Ну, будь ласка, по коляді ми не зустрічалися, тепер буде нагода отримати картинку за зразковий зошит. Ризикну.

Вони провели поліцейського до виходу, де він, як і всі круті хлопці з кіно, одягнув шкіряну куртку і зник за дверима.

– Завтра ти вільний до вечора, тож, якщо хочеш, марнуй час на лов відьом, – сказав Якуб Кшисєку, коли той йшов. – Зустріч о дев'ятнадцятій, але було б добре, якби ти підтримав мене під час візиту пароха раніше.

– Так точно! – крикнув хлопець, віддаючи честь на американський манер, потім розвернувся на каблуках і швидко пішов до своєї кімнати. Голова у нього йшла обертом. Він мусив лягти.

РОЗДІЛ 6

Кшиштоф Шорца знову втратив невинність одного січневого ранку в дверях ванної кімнати цілителя Якуба Вілька. Як це сталося, чому вдруге і чи можна втрачати цноту більше одного разу? Він, звісно, ​​не був цнотливим, досить активно насолоджувався принадами студентського життя, але тут, стоячи на порозі ванної кімнати, яка була вдалим компромісом між мистецтвом дизайну та традиціями, перший раз у своєму житті почув себе чоловіком для себе. Не як хлопець, що пробирається до статевої ініціації серед тремтячих стегон не надто тверезої подруги по класу, а як чоловік, який усвідомлює свої потреби та можливості, як такий, хто повертається додому, кидає до ніг своєї дружини забитого мамонта, а потім , з ревом переможця, бере собі те, що йому належить. І вона теж ричить. Від насолоди.

Саме так, злощасний поріг клятої ванної. Все в цьому домі було дивним, письмовий стіл у його кімнаті,звичайно ж, вигравав, але не було сенсу шукати класичні двері для ванної кімнати, з ручкою та засувом, щоб зачинитися зсередини. Звичайно ж, червоний знак: йде акція "купа", або хтось купається, ми не заходимо. Якби ще в цих алюмінієвих дверях було віконце, хоч би був вимикач світла, який би показував, що всередині хтось сидить. Нічого такого, тут світло загорялося автоматично. Справжня пастка.

Кшисєк почував себе невиразно, підляський самогон брав своє, тож він поплентався до ванної кімнати, потім необережно вхопився за ручку дверей і зупинився на місці. Посередині стояла Вероніка, повністю оголена, все ще вкрита краплями води з ванни, що лише нахабно посилювало збудження, що мчало галопом від мозку до промежини. Її рука як раз тягнулася до рушника і, побачивши хлопця, Вероніка повела себе як справжня дама: блискуче посміхнулася і грайливо сказала: «Зайнято».

Ерекція, яка просто мусила з'явитися у кожного здорового чоловіка у такий момент, ледь не зламала Кшисєкові яйця. Тож він стояв на порозі в одних шортах, скеровуючи на Вероніку свою ганебну демонстрацію свого захоплення жіночою красою. Він помирав, дивлячись на її мокре світле волосся, стрункі груди, плаский живіт і все інше, що йому дозволялося бачити в її повній жіночій красі. При цьому він ненавидів її за те, що вона не кричала на нього, не накривалася в паніці рушником, не пищала, не тупотіла ногами, не била його кулаком в обличчя, а починала сміятися. Він ненавидів її всіма силами за її наготу, підкреслену крапельками води, ніби пензлем відомого художника оголеної натури.

На хитких ногах хлопець розвернувся і по стіночці пішов назад до своєї кімнати. Він упав на ліжко і вирішив покінчити життя самогубством, бажано тут і зараз, мальовничо і якомога брутальніше.

Письмовий стіл ідеально підходило для цього.