Читаем Знахар полностью

– Надамо йому якесь прізвисько? – запитав Кшисєк. – В американських фільмах серійні вбивці завжди мають сильні прізвиська: Бостонський душитель, Менський монстр тощо.

– Я пропоную: Інквізитор, – усміхнувся Якуб. – І зараз не час для історичних дискусій про те, чи панувала в Польщі інквізиція чи ні. – Жестом руки він зупинив Кшисєка, який уже відкрив рота, щоб прочитати невелику лекцію на цю тему. – Річ у кодовому імені для нас трьох. Внутрішньому, для цілей нашого псевдорозслідування.

– Нехай буде Інквізитор, — погодився поліцейський.

– А знаєте, що означає її прізвище? – запитав Кшисєк.

– Жарцувна?

– Жарца, – виправив він. – Це ще з часів слов’ян. Такий собі священик, важлива особа тогочасного суспільства. Він складав жертви богам тощо. Це все, що я пам'ятаю з останньої лекції.

– Це б сходилося, - Генрі покачав головою.

– Почекай, — сказав Якуб. – Якщо злочинець збирався все спалити, то чому він спалив льон? Адже він і сам згорів би під час пожежі.

– Льон мусить бути спалений в момент смерті, тоді він очищає душу. Коли горить багаття, ти просто кидаєш льон у вогонь, і діло зроблено. Тут справа була складнішою. Жінка помирає від отруєння чадним газом, після чого зловмисник стає біля печі та підпалює льон. Чи є у нього киснева маска, чи він все якось інакше влаштував, я не знаю. У будь-якому випадку він вбиває відьму, а потім йде спалити весь будинок. І тут щось відбувається. Я просто не знаю, що. Може, до неї хтось приїхав?

– Чому він просто не підпалив будинок? – запитав Кшисєк.

– Бо відьма могла втекти, — відповів Генрі. – Він би її наздогнав і вбив, але це було б не те саме. Немає ритуалу. Це людина, яка все ретельно планує і мінімізує ризик провалу. Проте все виключати не можна, завжди є той фактор хаосу.

– Панове, – Кшисєк дивився на люстру, безсумнівно антикварну, крізь келих алкоголю, – цей підляський самогон піднімає нас на вищий рівень свідомості. Можливо, пора перестати зациклюватися на темі, адже скоро з’явиться теорія відьомських шабашів.

– Щось у цьому є, – погодився Якуб. – Вибач, Генрі, але, незважаючи на мої щирі наміри, я вважаю все це надто надуманим. У реальному світі немає маніяків, які б робили такі трюки. Немає таємних організацій, які панують у світі, полюючи на єретиків і ненормальних. Я вважаю, що ти ти силою втискаєш головоломку в місця, які майже підходять так, що здалеку вона навіть виглядає як єдине ціле. Але ви мене знаєте, кажу відверто. Тому ти приходиш до мене з важкими справами, на щастя, ми живемо не у Варшаві, тому їх не надто багато.

– І цього я боявся, – похмуро сказав поліцейський. – Що ви будете вважати мою теорію якимось маренням копа-невдахи. Я не ображаюся, не злюся, але, будь ласка. Я підготував для вас домашнє завдання.

Він дістав зі свого шкіряного портфеля стос паперів і поклав його на стіл.

– Я трохи потрудився, щоб записати всі вбивства, про які згадували наші цілителі, шамани, провидці та інші таємні правителі. Я відсортував їх за датою, кожен описаний так: особисті дані, професія, дата і місце смерті, причина смерті. На жаль, я не можу витягти фотографії всіх жертв з їхніх файлів, що, очевидно, значно полегшило б нам завдання. Їх просто забагато, загалом двадцять дві людини, треба було б розсилати запити по всій Польщі. Перегляньте моє досьє та внесіть до нашого списку жертв лише тих, хто загинув у спосіб, який відповідає, скажімо так, профілю нашого вбивці. Щось, що можна віднести до полювання на відьом. Ти казав, що хлопець вивчає історію, це повинно полегшити ситуацію. Одного разу вам, можливо, доведеться піти до бібліотеки, читального залу чи іншого місця, вкритого пилом, але сьогодні вам потрібен лише Інтернет.

Кшисєку навіть завдання навіть сподобалося, але на обличчі Якуба було видно, що до ідеї він ставиться скептично.

– Прошу, дайте мені цю можливість. Якщо виявиться, що хвилюватися нема про що, я залишу вас у спокої і знову піду рахувати курники на селі.

– Останній час я дуже зайнятий, – сказав Якуб.

– Час – це саме те, що я маю зараз у своєму розпорядженні, – посміхнувся Кшисєк. – Я багато знаю про цю тему, в ноутбуці у мене є кілька книжок, які будуть корисні. Якщо все піде добре, список буде готовий завтра ввечері, - повідомив він.

– Ти впав мені з неба, – усміхнувся поліцейський, що знову порадувало Кшисєка. Йому починав подобатися цей дядько.

– Думаю, у мене під рукою буде навіть фахівець у цій галузі, якщо знадобиться. Але це тільки тоді, коли справа зайде так далеко, щоб не робити дурниць, – додав хлопець, а потім розставив крапки над i, випивши ще одну склянку підляського самогону, нібито, зі слив.

– Генрі, ти не підозрюєш нікого іншого, якогось тубільця? – запитав Якуб.

– Є в мене одна підозра. Тип, у якого, як у нас кажуть, була коса з покійницею. Поки вона ще була жива, звичайно.

– Може, старий Ковальський?

– Хм, ні.

Генрі вагався, наче не хотів видати ще одну підказку, за якою вони могли б піти.