Читаем Знахар полностью

"Висококласний готель", — подумав він, хоча через мить кивнув з жалем, бо в скількох готелях він мав можливість ночувати? А чи хоча б один був вище трьох зірок? Не луже, хлопче, не дуже.

Від Вероніки Кшисєк отримав декілька цінних інформацій, які допоможуть йому акліматизуватися. Ну, чисті рушники були в шафі (якщо наважиться відкрити, то дізнається), ванна кімната відразу праворуч. Він власноруч відчував, що перше купання буде непростим випробуванням, бо якщо хтось зміг ускладнити питання гардеробу, то під час душу міг би пошаліти, так що хо-хо! Його повідомили, що в підвалі будинку були тренажерний зал, сауна та ігрова кімната. З невеличким баром. Доктор Радзішевський досить чітко висловився про алкоголь, тож хлопець мав намір при наступній нагоді спробувати всі ті приміщення. Усе в цій кімнаті контролювалося за допомогою вбудованої в стіну сенсорної панелі: освітлення, температура, вологість. "Нічого, тільки хворіти", — подумав він.

Кшисєк скинув рюкзак і м’яко приземлився на ліжко. Не без страху, адже хто міг передбачити, які привабливості принесе користувачеві нестримна фантазія дизайнера. На щастя, нічого не вибухнуло, не було шипіння, і, що більше, ліжко було до біса зручним. Він трохи полежав, а потім зробив те, що роблять більшість людей у ​​готельних номерах у перші хвилини перебування: увімкнув телевізор і почав робити землю підлеглою собі. Зламався і відкрив шафу, яка виявилася до болю класичною шафою-купе зі звичайними вішалками та полицями. Все ж таки шовковий шарф не піднімає людину на вищі рівні свідомості, які дозволяють їй дати шафі нове визначення.

Вважається, що люди найкраще одужують у комфортних умовах, що в його випадку означало легкий балаган. Це швидко вдалося досягти, не закриваючи шафу, кидаючи штани в кут і недбало ставлячись до покривала. Із занепокоєнням Кшисєк поклав ноутбук на дивний стіл і, на радість, підключився до домашнього Wi-Fi. Треба перевірити Інтернет! – оголосив хлопець собі і плюхнувся перед комп’ютером, стежачи, щоб не перерізати собі якусь там артерію. "Знаю!", — крикнув він вголос, тому що в його голові щойно відчинилися люки. "Гра престолів!" Так, письмовий стіл нагадував Залізний трон, зроблений шляхом переплавлення подихом дракона тисяч мечів. Спритно! Перш за все, треба перевірити своє поточне місцезнаходження. Вероніка не брехала, він був у якомусь дивному трикутнику між Диново і Дубецьком, селами, назви яких він зустрів уперше в житті. Хвилинку! Які села, це ж містечка, а в Динові був навіть ярмарок чи місцевий базар, були також банки та ринкова площа. В Дубецьку, в свою чергу, замок із цікавим на вигляд готелем. Можливо, вдасться вискочити і погодувати монстра історії.

Якуб видобув його з глибин Інтернету. Класично, по-чоловічому, грюкнувши дверима і кинувши коротку інформацію:

– Наш гість уже тут. Запрошую до мого кабінету.

Він повернувся на каблуках і пішов.

Кшисєк швидко підвівся, захлопнув комп й пішов за господарем. Останнім часом "кабінет" у нього асоціювався лише з візитами до лікарів, але тут знайшов щось, що суперечило сучасному уявленню про дім і цілком відповідало його уявленням перед датою діагнозу. О, чудовий термін: Дата Діагнозу. D-Day, як під час Другої світової війни. Ну то вже щось цікаве, можна починати відлік днів у спосіб, який глибоко вкорінений в історії.

Але повертаючись до кабінету, там були глибокі шкіряні крісла, стіл з кількома пляшками та кришталевими склянками, все оточене красивими книжковими шафами. Вікно, сповите важкими шторами, мало не вимагало грози з блискавками, яка могла б відкидати таємничі тіні в спалахах, і вони при світлі свічки і в диму, що здіймався від люльок і сигар, роздумували б над справою таємничої смерті.

У кабінеті (точніше, кімнаті) на них чекав гість — поліцейський за фахом і допитливий детектив за пристрастю, який шукав друге дно в кожній справі. Принаймні так здалося Кшиштофові. Ну, скажемо відверто, який міліціонер потрапляє в таку глушину? Звісно, ​​не орел, не гончак, чиє свіже обличчя, незіпсоване усмішкою, можна побачити в голлівудських постановках. Такий поліцейський обшукує кущі з ліхтариком під проливним дощем і обіцяє всім, що не заспокоїться, поки лиходія не спіймають. На допитах такий завжди грає роль поганого поліцейського, наливає віскі в каву, палить сигарети без фільтра (або відриває його), і якщо не прикладе комусь по пиці раз на день... Ні, таких днів з ним не трапляється. Дружина покинула його, а донька не хоче його знати. Такий поліцейський одержує успіх і платить за нього шматочком розбитої душі. Ні, такий тут не сидів.

Цей був схожий на охоронця закону, що засидівся на провінції. Йому було близько сорока років, він не був товстим, можна навіть сказати, що він, мабуть, займався спортом, обличчя в нього було гарне, скоріше, втомлений від життя Малашинський, ніж ранній Лінда[30].