Читаем Storona полностью

Storona

21

А наш Євгенужеза партой.Урок историии вотСтоит учительтонкийзнатно,И мысль егонещадно жжет.Он протежеМарії,в школеВторой историк,молодойС наукойсвязаннойсудьбою,Он каждый деньидет на бой.«Та ось кажуя вам —Бандера,Як Володимир,як БогданХмельницький,вінпродовжив темуТого хресту,що Богом дан —Це,тобто рухза Україну,За незалежність– боротьбу,Яка триваєще понині,З якою яв життітеж йду[25]» —Секунда паузыи мигомЄвген учителювопросНа встречудвижетслово тихо,Но четко,не бубняпод нос:«Дмитро Сергійович,будь ласка,У мене єпитання,я…Все жзрозумітидуже важкоСьогодні щоза боротьба?КраїнанашанезалежнаУ наснемаєворогів[26]».«З цієйрепризойобережно![27]» —Учительгромконадавил:«Ця боротьба,триває досі!Вона булаі буде ще.В колишніхлітах, в цьомуроці.Та ворогівбагато є.Я пам’ятаюрік четвертий,Я пам’ятаюлистопад,Колиу КиєвінарештіМи вийшливсіяк на парад.Із помаранчевимєднаннямПротибандитів,москалівМипоказалисяздоланням,Миу Європуйшли в надрив.Чому в надрив?Є перепони…Тому що єминулість та —РадянськіСталінськіікони,Схід України,як метаБутиз Росієюв обіймах,Що катувалагидко насГолодоморомтак надійно,Щоб все зламати,кожен разРосіябуденас давити,ТомуповинніберегтиЦю незалежність —наші квітиІ у Європудалі йти![28]»

22

Євген пришелдомойиз школыНа кухнемамуон застал.Онасиделас телефоном,А онунессябыстро в зал.«Ти почекай,синочкушвидкий,У мене батькона зв’язку![29]» —Маріярадужной улыбкойКричитпоспешному юнцу.«Ти з нимпо «нету»розмовляєш[30]?» —Спросилтакнехотя Євген,Как будтов сумрачнойпечали,Он находилсясреди стен.«Що-щоти кажеш,я не чую,Давай сюди,немає силТа обмаль часу[31]»– нежной бурейМаріяк сынушлет посылВедь видитженщина,не хочетЕё малец,с отцом побыть,Обиду держити нарочноНе станетдальше говорить.И он не стал,а просто вышел,Что же поделаешьв тот час,Когда отецюнцу не слышен,А только живо нем рассказ?Євген,все ж любитпапу сильно,Но хочет,чтобон рядом был,А так болтать,черезмобильныйВ нем нетжеланияи сил.Он собираетсвоюформу —В рюкзаккладетто кимоно,Емукотороетак в пору,Он тренировкиждет давно.

23

Теперь Євгензаходит в додзё[32]Среди народабрат Тарас,А сердцев радостивсё бьётсяИ слышентренера указ:«В наступний рікнас всіхчекаєДержавний кубокіз дзюдо.Я хочу,щобив цьому заліМокріловашекімоно[33]»Надел Євгенсвоё дзюдоги[34].Татамивыразил поклонТеперьработа на порогеИ от паденийсладок звон.Дзигоро Кано,муж создательБорьбыпрекраснейшей дзюдо,Как постоянный созерцательВ портретеликвисит его.

24

Перейти на страницу:

Похожие книги

Читаем Storona полностью

Storona

21

22

23

24

Похожие книги

Все жанры