Читаем Останній страх полностью

Лів про це вже думала. Її охопило радісне збудження. Ной був одним із тих, хто відкрито захищав Дені, а в разі якщо він займе посаду губернатора, то автоматично очолить Раду з помилувань штату Небраска. Коли вона вже не сподівалася навіть колись побачити Дені на волі, хоча й сама собі боялася у цьому зізнатися, нарешті сяйнув несмілий промінчик надії. З іншого боку, у цьому якраз і полягав найжорстокіший аспект справи Дені. Мет завжди казав, що вона певним чином нагадує старі фільми про мафію: Якраз коли я вже думав, що визволився, вони знову затягували мене назад13. Це майже зруйнувало Евана. Та їхній шлюб.

Відмітившись у реєстратурі, вони пройшли через загальний зал, у якому багато літніх людей грали у настільні ігри або дивилися телевізор. У дальньому кутку за столиком сиділи двоє немічних на вигляд старих, обидва в інвалідних візках, і уважно вивчали положення фігур на шаховій дошці. Думки Лів знову перескочили на Мета. Він любив шахи. Лів вирішила, що слід неодмінно йому зателефонувати потім. Мет усе ще гнівався на Евана — та й на неї, мабуть, теж заразом, — але в нього добре серце, і він їм пробачить.

У резиденціальній частині Сінді зупинилася перед зачиненими дверима. Під файлом із медичними вказівками був напис: Я — ЧАРЛІ ФОРД. У МЕНЕ ДВІ ДОНЬКИ ТА ЧЕТВЕРО ОНУКІВ. Я ВІДСЛУЖИВ У АРМІЇ, ПОТІМ ВСЕ ЖИТТЯ ПРАЦЮВАВ ЗВАРНИКОМ У «АДЕЙР ІРІГЕЙШЕН». То була пам’ятка для персоналу, щоб допомогти їм розпочати розмову і нагадати, що її батько був справжньою, живою особою, перш ніж у ньому поселилося чудовисько і вкрало його.

— Ти гадаєш, він не… — Лів промовисто поглянула на Томмі.

— Не хвилюйся, все буде добре. Якщо ні, я виведу його надвір. Охоронець приводить собак, щоб бавилися з пацієнтами, то, може, там і цуценята знайдуться.

— Цуценята? — зацікавлено повторив Томмі.

Сінді гучно постукала, зачекала хвилинку, потім, коли відповіді не пролунало, відчинила двері.

Їхній батько сидів на привезеному з дому старому кріслі, втупившись порожнім поглядом у телевізор, гучність якого було встановлено на мінімум. Принаймні кімната була простора: лікарняне ліжко в кутку та невеликий столик для прийняття їжі.

Від одного вигляду батька серце Лів затріпотіло, як сполохана пташка. Він був такий худий, шкіра на шиї обвисла, худі мозолясті руки охопили підлокітники крісла.

— Привіт, тату, — голосно привіталася Сінді.

Старий навіть голови не повернув.

Сінді стала перед телевізором і схилилася, щоб поглянути йому в очі.

— У мене для тебе сюрприз.

Вона махнула рукою, запрошуючи Лів підійти і стати так, щоб опинитися в полі зору батька.

Лів ступила вперед, а Томмі залишився на порозі, якось збентежено поглядаючи навколо.

— Здрастуй, тату, — промовила Лів.

Батькові очі перемістилися на Лів. І тут його обличчя ніби засяяло від радості.

— Олів Ойл?14

Лів полегшено усміхнулася. Він називав її так ще змалечку. Вони разом дивилися мультфільм «Моряк Попай», і він показував їй свої татуювання, напружував мускули і реготав, як моряк. Але насправді він був таким добрим та ніжним, її любий татко.

Вона стала перед ним на коліна, поклала свої руки на його, стримуючи сльози.

Із-за спини матері визирнув Томмі:

— Привіт, дідусю!

— Малюк Дені! — зрадів її батько.

— Я — Томмі, — образився малий.

Вигляд у старого був збентежений.

— А що, коли ми дамо твоїй мамі трішки часу, щоб побути наодинці з дідусем? — сказала Сінді, беручи Томмі за руку.

Він вагався, аж поки вона не додала:

— А що то за цуценятко там дзявкає?

Лів прошепотіла одними губами «дякую», і вони вийшли з кімнати. Саме в ту мить вона помітила журбу в сестриних очах. У Сінді було батькове обличчя, а у Лів — його серце. Вона взяла стільця біля столу і підсунула його ближче до крісла. Деякий час вони мовчки дивилися спортивну програму по німому телевізору. Батько тримав її за руку, час від часу поглядав на неї та усміхався. Несподівано запитав:

— А де Едді Гаскелл?15

Так її батько прозвав Ноя Брауна, колишнього хлопця Лів іще з коледжу та майбутнього губернатора штату. Гаскеллом звали персонажа зі старого телесеріалу, відомого своєю блазнівською улесливістю та підлістю. У тому прізвиську не було нічого образливого. Просто визнання факту, що Ной, попри увесь свій підлітковий шарм, не зміг обдурити батька, приховавши свою справжню натуру.

Лів хотіла було пояснити, що вона одружена з Еваном, але тут погляд батька знову покрило поволокою забуття. Він нагадував мандрівника у часі, перескакував у думках роки й десятиліття, з одного місця в інше, нехтуючи хронологією подій.

Мозок Лів у ту мить здійснював власну часову подорож. Тоді вона повернулася до батьківського дому на канікули з Північного Заходу й зіткнулася з дилемою. У коледжі в неї з’явився новий хлопець, треба було вирішувати. Вона зустрічалася з Ноєм ще зі школи, але тепер вони навчалися у різних коледжах. Спершу вони сумували одне за одним, щовечора годинами розмовляли по телефону, разом проводили канікули. Але як того й слід було чекати, із часом почали віддалятися.