Читаем Знахар полностью

На кухні Кшисєк глянув на годинник, була лише сьома вечора. Він озирнувся і лише зітхнув із жалем. Призначення половини меблів було для нього загадкою, мабуть, їх розмістив сюди провідний дизайнер із багатим портфоліо. Такий, що приїжджає, багато цмокає, несхвально хитає головою, надсилає проект разом із рахунком, якого вистачило б на рік утримання родини з чотирьох осіб. Або два і два роки. Плити, мікрохвильовки, елементи керування, простір для готування із мармуровою стільницею посередині, бракувало лише кухаря у високому капелюсі, який увійде й крикне: "Ласкаво просимо на пекельну кухню!". Кшись згадав сценку з Янеком Кобушевським[26]: "Пан би бажав так: крани, килимки, плитки, дрібнички. Це хамство! Це хамство і міщанство з пана вилізло!". Не інакше. А може, це звичайна, здорова, класична ревнощі? Після історії він, мабуть, не знайде роботи, яка б дозволяла таке божевілля. Ну, хіба що він стане цілителем.

Не минуло й хвилини, як почулося шаркання, і до них приєднався Якуб. Ой, табло їди б мали поживу. Пом'яті капці з Вінні–Пухом, сірі спортивні штани, що відкривають литку, прикрашену татуюванням дракона, чорна футболка з написом "Metallica", темні кола під очима. І це найкращий цілитель у Польщі. Людина, яка зцілила першу леді, а в свою чергу врятувала і порадувала всю країну. Оце сила!

Він підійшов до дружини, поцілував її в щоку на знак привітання, потім глянув на Кшися й усміхнувся.

– Привіт і ласкаво просимо. Вибачте, що не приймаю гостя як слід, у мене був важкий день.

– Привіт, – відповів хлопець.

Він усе ще був трохи напружений біля людини, яка мала його зцілити. Розмірковуючи про все, він постійно ставив зірочку біля слова "зцілення", яке вказувало на виноску: "Гей, чоловіче, це ж чари, а чар не існує.

– Як пройшла поїздка? – запитав Якуб з невинним виглядом.

– Чудово! Як срібний сон Саломеї[27].

– Так, любий, нам дістався жартівник, цинік і знавець історії. Ти вважав, що після президентської родини будеш лікувати лише нудних людей. Помилка, - не без іронії зауважила Вероніка.

– Чи буду я лікувати, ще невідомо.

– Так, спочатку формальності, – усміхнувся Кшисєк.

– Саме так, спочатку домовленість, потім обід.

– Давай свій цирограф, – сміливо сказав хлопець.

– Теж мені: цирограф. Слухай. Умова така: з моменту, коли ти надіслав мені електронний лист, і до повернення додому через два тижні, ти повинен мовчати. Абсолютна. Тотальна. Безумовна. Угода?

Якуб простяг руку.

– Угода. – Вони потиснули один одному руки.

– Так що ти хочеш на вечерю? – запитав господар.

– І все, я нічого більше не маю підписувати? – здивувався Кшисєк.

– А що мені дасть підпис? По судах тягати я тебе не збираюсь. Забезпеченням є твоє здоров'я. Якщо проговоришся, хвороба повернеться. Ляпнеш, помреш. Знаю, жорстоко і безсердечно, але просто і — повір мені — дуже дієво.

– Я так розумію, що ти можеш анулювати наслідки лікування?

– Я так розумію, що ти бажаєш в цьому переконатися?

Хлопець не хотів. У нього були змішані почуття, бо хто колись чув про цілителя, який може наслати на людину хворобу? Це було як вуду. Найжорстокішим у всьому цьому був не підхід Якуба, який, не змигнувши оком, повідомив про нещадну домовленість, а те, що у Кшисєка не було вибору.

– Ти бачиш, що домовленість однаково вигідна для обох сторін, – спокійно сказав Якуб, знімаючи плівку з сосисок. – Ми обоє чимось ризикуємо, можна навіть сказати, одним і тим же: життям. Якщо люди дізнаються, хто я і де живу, я помру.

– Мені здається, ти перебільшуєш, – сказав Кшисєк.

– Він не перебільшує, повір мені, – відповіла Вероніка.

— Я не перебільшую. Відразу ж сюди з’їдуться всі телевізійні станції, з’являться ті, що потребують. А я не хочу цього. Я допомагаю людям, чим можу, максимально використовую свої здібності. Сам переконаєшся. Інтерес ЗМІ, полювання на моє обличчя, все це швидше завадить, ніж допоможе.

– Не скажу, що мене цікавить твій підхід. Уникаєш людей, публічності, уваги. Більшість підозрює тебе у найгіршому, мабуть, головним чином тому, що ти не бажаєш лікувати натовпів.

– І саме про це ми поговоримо на наших вечірніх сесіях. Ти зможеш поставити мені будь-яке запитання, і я постараюся відповісти найкраще, як тільки зможу. Взамін буду питати тебе. Гірчиця чи кетчуп?

– Гірчиця, – відповів Кшисєк.

Він спостерігав за процесом приготування обіду і відчував, ніби хтось влаштовує столовку у церкві. Кухня — це мрія, яка, ймовірно, вартує більше, ніж його сімейний статок, а на вечерю вони готують звичайні сосиски з "Бєдри". З гірчицею. З такої кухні повинні виходити тільки креветки, спаржа, дичина і все те, що характеризує вишукану кухню: маленькі порції, химерна подача, курйозна назва, мізерний ефект. Тож шеф-кухар рекомендує: сосиски з телятини на підкладці з гірчиці, закутані кетчупом, в супроводженні хлібу з маслом. Voilà.