Читаем Останній страх полностью

— До Флагерті? — Гарпер аж рота роззявила від здивування. Звісно, її туди вже запросили. Вони з Меґі були найкращими подругами, обидві — старанні учениці, але Гарпер відрізнялася непосидючою і відкритою вдачею, а тому постійно крутилася у різних компаніях. Одного дня вона ходила в кіно чи на піцу з Меґі, другого поспішала у веселій юрбі дівчат до нічного клубу, а третього — на тусовку з качками-спортсменами.

— Авжеж. Хоча він сказав, що то не вечірка, а просто дружня зустріч.

Гарпер недовірливо похитала головою, дивуючись наївності Меґі.

— А ти що?

— А я не знаю. Ти ж знаєш, як татко ставиться до вечірок.

— Меґ, ми у випускному класі, а ти ще ні разу не бувала на вечірках. Ти ще ні разу не пила алкоголю. Про секс навіть згадувати не буду. Ти що, справді збираєшся вступати до коледжу буквально отак — як би це сказати — патетично?

Меґі жартома ляснула подругу стосиком паперів.

— Ну ж бо, ходімо увечері, — сказала Гарпер.

— Я подумаю.

— Що тут думати?! Ти все одно сьогодні ночуєш у мене, отже, тобі не доведеться просити дозволу в тата. А якщо нам не сподобається, ми поїдемо додому.

Меґі хотілося піти. Хотілося побачити Еріка. Але вона не хотіла нічого приховувати. Бо це нагадувало зраду.

— Я подумаю.

***

І вона таки подумала.

О десятій вечора Меґі з Гарпер уже їхали на задньому сидінні таксі, що везло їх до домівки Майка Флагерті.

— Здається, це не дуже добра ідея.

Меґі спостерігала, як юрба на ґанку розступилася, даючи дорогу двом хлопцям, які заносили сходами діжку з пивом. Батько Майкла був власником мережі з продажу автомобілів, а тому їхній будинок більше нагадував палац. Водій таксі прикрикнув на дітлахів, що товклися посеред дороги.

— Заспокойся, — промовила Гарпер, — буде весело. І вигляд у тебе просто чудовий.

Меґі підтягнула вище топ. Вона позичила його в Гарпер, і виріз топа їй здавався завеликим. А ще вона вчинила велику дурницю, довіривши Гарпер свій макіяж. І замість окулярів одягла лінзи. Через них від кожного кліпання очі так пекли, ніби туди потрапив пісок.

Коли вони зайшли всередину, шлунок Меґі ледве не вивернуло: юрба дівчат та хлопців, що хиталися у ритмі гучної танцювальної музики, важкий запах пива, поту і трави.

— Де їхні батьки? — поцікавилася Меґі. То була перша вечірка у її житті як старшокласниці. Вона не чекала, що все буде так банально.

Гарпер стенула плечима. Вона вхопила Меґі за руку і потягла через велику кімнату, яку зараз перетворили на заповнений розпаленими танцюристами танцювальний майданчик. Там був навіть якийсь задрипаний діджей, що меланхолійно дриґався за акустичною системою.

Вони продиралися через юрбу до їдальні — формального центру святкування з канделябром та місцем для гри в славнозвісний пиво-понґ12 на довгому столі. Майк Флагерті стояв у голові стола без сорочки, голова пов’язана чимось на кшталт хустки-бандани. Майк став навшпиньки, напружився, прицільним рухом баскетболіста кинув білу кульку в напрямку лінії вільного кидка. Кулька злетіла у повітря, підскочила, вдарившись об край червоного келиха, але промазала, викликавши вигук розчарування у гурті гравців.

— Тобі слід розслабитися, — шепнула Гарпер Меґі куточком рота, відчувши її напруженість. — Я піду візьму нам чогось випити, зараз повернуся.

— Зачекай, — спробувала спинити її Меґі, але Гарпер уже зникла у юрбі. Меґі прибрала пасмо волосся з очей, намагаючись не показувати свого хвилювання. Не тому, що їй не подобалося веселитися, або через якесь надмірне пуританство. Але Гарпер помилялася: вона вже пила алкоголь і навіть цілувалася з Рівзом Андерсоном після міжшкільної олімпіади. Але протягом усього свого навчання у старших класах вона жила лише чужими розповідями та якимись відголос­ками про вечірки, як оця.

Меґі відчула сором через те, що довелося збрехати батькові. Та якщо подумати, вона йому і не брехала, хіба ні? Вона сказала, що заночує у Гарпер, і то було чистою правдою. Тато не питав про їхні плани на вечір. Вона ж бо не зможе прожити усе своє життя, уникаючи вечірок, правда? Їй он уже скоро до коледжу вступати. Мет розповідав, що він постійно ходить на вечірки у Нью-Йоркському універі, хоча їй було важко уявити собі Метову чванькувату подругу на такій вечірці, як оця.

Юрба схвально заревіла, оскільки цього разу кулька потрапила у келих, і Меґі згадала про відео з мобільного, що надіслав їй хтось незнайомий. Про останні години перед убивством Шарлот. Атмосфера того шестисекундного відео дуже нагадувала їй цю вечірку; виникало відчуття, що у будь-яку мить ситуація може вийти з-під контролю, що робило цей вечір страшнуватим і разом із тим захопливим.