Читаем Останній страх полностью

Він кивнув, і вона дістала мобільний.

— Я завела сторінку в соціальних мережах, присвячену цій справі. Там чимало хейтерів та тролів, але трапляються й адекватні особи. І час від часу хтось пише щось доречне.

Вона швидко гортала сторінки на екрані мобільного, поки розповідала:

— Рідко буває щось важливе, але недавно з’явилося оце.

І показала коротке гамірне відео, зроблене телефоном: протягом перших двох секунд нічого, окрім гамору, купи тіл і музики.

— Що це? — запитав Ерік, нахиляючись ближче.

— Вечірка.

Ясно, що Ерік відразу зрозумів, як це зробив би будь-хто на його місці: то був уривок із документального фільму. У ту ніч, коли Шарлот, дівчину її брата Дені, убили, вона була на нелегальній домашній вечірці. Разом із Дені, там зібралися тоді усі старшокласники. Оскільки та вечірка була незаконною, приїхала поліція, щоб усіх розігнати, і Дені з Шарлот розлучилися у загальному шарварку. Один зі свідків заявив, що бачив п’янючого Дені пізно вночі, вже після вечірки, посеред кукурудзяного поля; Шарлот більше ніколи ніхто не бачив живою.

— Це може бути він, НГ, — вказала Меґі на екран.

— Тобто Невідомий Гість?

Без сумніву, він дивився документальний фільм. Після його виходу Невідомий Гість перетворився на фішку, про нього писали меми у Фейсбуку, йому присвячували вечірні ток-шоу, навіть випускали футболки з написом. Режисери фільму зосередили увагу на тому, що поліції вдалося ідентифікувати усіх учасників вечірки, окрім одного. Білий чоловік, за свідченнями очевидців — від двадцяти до тридцяти років, якого, як здавалося, ніхто не знав. Саме він і був справжнім убивцею, на думку авторів фільму. Знайшлося багато таких, хто вважав кілером невдаху на ім’я Боббі Рей Хаєс, Розтрощувача. Меґі перевела відео у режим сповільненого переглядання.

Ерік зацікавлено спостерігав за екраном.

— Згідно з датою та часом запису відео, що вказуються у нижньому кутку екрана, його зроблено у ніч, коли відбулася вечірка. У ті часи мобільні не мали багатьох сучасних характеристик, але все одно ми можемо зробити багато виснов­ків. — Меґі вказала пальцем на екран. — Оце Дені.

На маленькому екрані її брат весело сміявся, а затим випив уміст червоної пластянки. На ньому була футболка без рукавів, що вигідно виставляла напоказ його бугристі біцепси, від чого він здавався старшим братом, оточеним ватагою школярів. Перш ніж відео закінчилося і екран почорнів, вони побачили чиєсь обличчя.

— Ось, — промовила Меґі, зупиняючи відео.

— Ти гадаєш, це він? Той самий Невідомий Гість? — запитав Ерік.

— Я не впевнена. Але це викликає більше запитань, аніж надає відповідей, адже це не Боббі Рей Хаєс.

Її батько ніколи не вірив у байки про Хаєса. Деталі не складалися бездоганно докупи в мозаїку, як того хотілося авторам фільму.

— Чорт! Хто тобі це прислав?

— Не знаю. Надіслали анонімно.

— А копи що кажуть?

Меґі зітхнула. Копам було начхати, особливо копам з Небраски, яким доручили цю справу. Адже справа Дені Пайна не принесла їм нічого, окрім публічної критики і навіть погроз смертю. Один із копів, який допитував Дені, після виходу фільму на Нетфліксі й загального осуду наклав на себе руки.

— Вони не відповідають на мої дзвінки. І раніше так було. Сказали, що справу закрито.

— Що за… — Ерік не міг підібрати слів, — що за нісенітниця!

Меґі усміхнулася. Він їй подобався.

— Послухай, — сказав Ерік, — ми тут сьогодні ввечері збираємося. У Флагерті вдома.

Майк Флагерті. Іще одна зірка випускного класу.

— Тобто щось на кшталт вечірки? — запитала Меґі.

— Ну, не зовсім, — відповів Ерік. — Так, просто. Можливо, ти б теж змогла прийти. Це остання тусовка перед тим, які усі пороз’їжджаються на весняні канікули.

У родині Пайнів після того, що сталося із Шарлот, мало що вважалося небезпечнішим за молодіжні вечірки. Меґі навіть не знала напевно, чи через те, що батько вважав їх справжньою загрозою, чи через пов’язувані з ними тяжкі спогади.

— Можливо, — відповіла Меґі і сама собі здивувалася. Задзвонив дзвінок, що свідчив про закінчення уроку.

— Можливо, — повторив він грайливо і поглянув на неї з хитрою усмішкою: — Якщо прийдеш, ми зможемо ще попрацювати над алгеброю.

— Справді? Отже, це твоє улюблене заняття під час вечірок?

— Ти ж бо не хочеш, щоб мене завалили на опитуванні? Тоді мені не дадуть стипендію, — сказав Ерік серйозно. Вона чула, що його прийняли до Мічиганського університету як майбутнього гравця університетської команди з лакросу. Зазвичай туди не приймали студентів із низьким випускним балом, що знову-таки підтверджувало той факт, що життя несправедливе.

— Можливо, — знову повторила вона, і її сердечко затріпотіло від радості.

— Я надішлю тобі повідомлення з адресою.

Ерік підхопив підручника і самовпевненою ходою рушив до виходу.

І чому вони усі такі самовпевнені?!

Меґі повернулася до столика реєстрації, щоб допомогти Гарпер зачинити Центр. Вони заповнили відповідну документацію і замкнули приміщення.

— Ну, то у чому річ? — запитала Гарпер.

— Він запросив мене на вечірку.