— Не знаю навіщо. Може, вона завагітніла від нього, а він не хотів, щоб це якось вплинуло на його майбутнє й кар’єру.

— Можливо, він хотів приховати це від усіх, — додала мати.

— Ви думаєте, що його батько… — Меґі не договорила. Ной завжди був на їхньому боці, він був палким борцем руху «Свободу Дені Пайну» — так само, як вони. Вона відчула спустошеність від зради. Отже, він не допомагав, він відволікав суспільну думку. Кайлів друг Рікі вказав на присутність Невідомого Гостя на вечірці. Саме Ной Браун привернув увагу кінош­ників до гіпотези з Розтрощувачем.

— А хто тоді отой тип із рубцем на губі й дівчина? — запитала Меґі.

— Можливо, якісь аферисти або придурки. Чи, може, їх найняв Ной, щоб збити нас зі сліду, коли дізнався, що дружина детектива Семпсона передала мамі докази.

Але Меґі його слова не переконали. Навіщо тоді їм заманювати Пайнів до Мексики? Навіщо робити фальшиве відео, щоб переконати їх, ніби Шарлот жива? Але з відповідями на всі запитання можна було й зачекати.

— Я напишу повідомлення Метові!

Меґі так розхвилювалася, що у неї навіть запаморочилося в голові. Вона повернулася до спальні і впала на ліжко. Від’єднала мобільний від зарядки і відкрила опцію, щоб відправити повідомлення Мету. З чого почати?

Несподівано думки почали плутатися. Кімната захиталася перед очима. Її занудило, вона спробувала підвестися з ліжка.

Але не змогла поворухнутися.

Що відбувалося?

І тут її ніби струмом вдарило.

Силует. Якийсь чоловік виходив із туалету! Меґі спробувала підскочити, закричати, але її ніби паралізувало. Та що ж це відбувається?! Серце калатало як шалене, ледве не вилітало з грудей, але вона не могла поворухнутися. Її тіло не слухалося команд, які подавав мозок. Підводься! Ну ж бо, вставай! Але вона ніби заклякла, перетворилася на нерухому колоду. Чоловік тим часом наближався.

О господи, то це ж він! Допоможіть! Тату! Але слова завмерли в горлі. Її охопила паніка.

Меґі ще відчувала телефон у руці. Могла рухати очима, перевела їх на порожнє поле повідомлення, що збиралася написати Метові. Вона спробувала поворухнути пальцем. Було важко, але той послухався. Меґі відкрила галерею з фото, натиснула на потрібне. Останнє з тих, що зробила. Фото парочки. Чоловіка, що тепер був у її кімнаті! Меґі спробувала відправити його, але палець не слухався.

Вона непритомніла. Останнім зусиллям змусила себе віддати команду пальцеві, і той торкнувся до екрана. Тепер фото парочки було прикладено до повідомлення Мету. Залишалося натиснути на «відправити».

Чоловік кинувся до неї. Перш ніж він устиг вихопити мобільний у неї з руки, Меґі почула звук відправленої пошти. Чоловік вилаявся і втупився в екран.

Меґі охопила апатія.

Чоловік узяв її за руку і відпустив. Рука безвольно впала на ліжко, як у ляльки. Він нахилився, поглянув на її зіниці. У нього було б таке звичайне, непримітне обличчя, якби не отой рубець, що тягнувся від крила носа до верхньої губи.

Повіки Меґі обважніли. Вона ще бачила, як незнайомець узяв її пляшку з водою і поклав до мішка для сміття, що приніс із собою. Потім чомусь длубався з її мобільним, під’єднуючи його до якогось переносного пристрою. Нарешті протер його серветкою і уклав їй у затерплу руку.

Вона більше не відчувала страху.

Лише тепло, спокій, любов і гордість.

Ми змогли, татку! У нас вийшло!

Розділ 63. Олівія Пайн

Раніше

Неймовірна радість від того, що її син — не вбивця, що чоловік пробачив її невірність, гордість за самовіддану віру доньки, які відчувала Лів, несподівано перекрив різкий біль у грудях.

— Мені якось недобре, — сказала вона Евану.

Той стривожено поглянув на дружину.

Вона заплющила очі.

— Я не…

Коли вона знову їх розплющила, то лежала на підлозі. Хотіла підвестися, але ноги ніби заніміли.

У голові шуміло. Вона бачила, як Еван схилився на стіл, його пляшка з водою перевернулася і вода закапала на підлогу.

Лів не розуміла, що відбувається. Вона намагалася заговорити, але язик не слухався.

Хотіла було дотягнутися до чоловіка. Але не могла навіть поворухнутися. Ніби її затягнуло в пісок.

Думки перемішалися. Вона почала молитися, сама не знаючи чому. Просила милості для Евана і для кожного зі своїх дітей.

Відчула різкий біль у животі, а потім всепроникний страх, як тільки побачила пару ніг перед очима. Черевики були покриті хірургічними бахілами.

Вона почувалася маріонеткою, якій обрізали нитки.

Потім потемніло й замерехтіло в очах.

Її думки пливли, як синій океан. Вона знову поглянула на Евана. Попри всі мої помилки, усе горе, я б повторила їх знову.

І потім усе навколо стало чорним.

Розділ 64. Еван Пайн

Раніше