Читаем Останній страх полностью

Кайл Браун похитнувся, замахав руками, тарілки розлетілися навсібіч, із брязкотом попадали на підлогу. Кайл гепнувся спиною об здоровенний холодильник із нержавілої сталі. Мет схопив його за горло. У вирячених Кайлових очах буяв страх.

— А ти вже вирішив, що тобі все зійшло з рук?! — закричав Мет.

Кайл ухопився за руку Мета, намагаючись розчепити його пальці, ослабити хватку, схопити хоч ковток кисню. Він витріщився на Мета і крутив головою.

Мет відчув гарячі сльози на щоках. Він примусив себе заспокоїтися, вгамувати емоції. Досить натиснути ще трішки — і він передавить Кайлу трахею. Але навіщо?

Кайл теж ревів, усе ще вчепившись за Метову руку. Він намагався щось сказати, але з горла виривався тільки хрип.

І тут Кайл повівся зовсім несподівано.

Він здався.

Безсило опустив руки, більше не боровся. Ніби чекав — навіть заохочував Мета розірвати йому стравохід.

Іще одне зусилля — і Кайл отримає бажане. Але якщо він помре, то багато запитань залишаться без відповідей, помруть разом із ним. Мет прибрав руку.

Кайл ухопився за горло, зігнувся і закашляв. Кашляв слабко, уривчасто. Нарешті підняв голову, все ще спираючись спиною об холодильник, і сповз на підлогу.

На мить Мет навіть подумав, що перестарався і таки розірвав Кайлу стравохід. І тепер Кайл помирає. Але той, сидячи посеред розбитих тарілок і залишків їжі, розридався.

Метові здавалося, що так минула ціла вічність, а насправді пройшло кілька секунд. Мета все ще трясло від збудження. Він чекав, що Кайл щось казатиме, але той просто сидів і тремтів усім тілом.

Мет збагнув, що той більше не чинитиме спротиву.

— Це був нещасний випадок, — нарешті видав із себе Кайл.

— Брехун! — сказав Мет спокійно, хоча голос його бринів погрозою. — Ти убив її, потім відвіз тіло на возику до струмка і звалив вину на мого брата.

Кайл важко дихав. Не сказав ні слова, тільки щосили заперечно мотав головою.

— Все, кінець, — промовив Мет. — Відео. З вечірки. На Дені нічого, окрім майки, не було. Ти був одягнений у його куртку. Це тебе я бачив тієї ночі. І ти мене бачив і протягом усіх цих років хотів, щоб я думав…

— Це був нещасний випадок, — повторив Кайл, — коли всі розійшлися, вона залишилася. Гнівалася, намолола всякої брехні, а коли я наказав їй забиратися з мого дому, вона кинулася на мене, я її просто відштовхнув, а вона впала і вдарилася головою. Це був нещасний випадок.

Він хапав ротом повітря.

Мет відчув, як на нього знову накотила хвиля гніву. На мить він хотів швиргонути Кайла пикою об підлогу і розтоптати її на місиво.

— Що Дені — чи моя родина — зробили тобі такого поганого?

— Ми не хотіли нашкодити Дені. Ми хотіли обставити все так, ніби то робота Розтрощувача.

Це пояснювало, чому на голові Шарлот знайшли багато слідів від ударів, не характерних для тих, які залишав на своїх жертвах Розтрощувач і про які так багато говорив Метів батько.

— Протягом усіх цих років я гадав, що мій брат… А це ти…

У Мета защеміло в грудях. Він так довго ненавидів свого брата. Ображався на батька. Він почувався таким ідіотом, тупим і впертим ідіотом!

— Це все ти! — крикнув Мет.

— Не він, — пролунав голос із дверного отвору.

На порозі стояв Ной Браун із гвинтівкою в руках.

— Вставай, Кайле, — наказав він сину.

Кайл мовчки дивився на нього, не в силах поворухнутися.

— Вставай! — гаркнув батько.

Кайл поволі зіп’явся на ноги.

— Повернися, — наказав Ной Браун Метові.

Мет повернувся і відчув, як у бік йому упнулося дуло гвинтівки. Ной вивів Мета з кухні до залу. Навколо шафи з книгами, антикварні меблі, коштовні картини. Ной наказав Метові підняти руки вгору і закласти їх за голову.

Кайл ішов слідом за ними. Ной, здавалося, ніяк не міг вирішити, що йому робити. Визирнув через велике вікно на задній двір, освітлений гірляндами.

Нарешті придумав.

Метові вираз його обличчя не сподобався.

— То це ти його вигородив? І звалив вину на мого брата? — спитав Мет.

— Я не хотів, щоб звинуватили Дені. Я не міг так вчинити з твоєю матір’ю. Державна поліція передала до офісу губернатора інформацію про серійного кілера з Канзасу, тому що вважала, що він міг перекинутися на Небраску. Я всіляко натякав прокуророві й адвокату Дені, що смерть Шарлот — справа рук Розтрощувача.

Кайл втрутився:

— Ось чому я сказав Рікі, щоб той розповів поліції про Невідомого Гостя на вечірці. Ми думали, що так виведемо поліцію на Розтрощувача. Ми не знали, що Дені визнав вину. Ситуація вийшла з-під контролю.

Можливо, вони казали правду. Це пояснювало розтрощену голову Шарлот. Пояснювало, чому, окрім Рікі, ніхто не бачив того Невідомого Гостя, навіщо знадобилося створювати іншого монстра, щоб відвести вину від Дені. Пояснювало, чому Рікі скерував машину в дерево — через почуття провини.

— Тату, опусти рушницю, — промовив Кайл, — це кінець. Я скажу поліції, що то був нещасний випадок. Ми розповімо, що я перевіз тіло, що ти й Рікі тут ні до чого…

— Цить! — гаркнув Ной.