Читаем Ловець тіні полностью

Речові докази: наплічник, альпіністський шнур, мисливський ніж, револьвер Ruger-SP101.

Відбитки пальців хлопця на альпіністському тросі й на рукоятці ножа, залишеному в грудях дівчини: він наказав йому зв’язати дівчину й зарізати, якщо той хотів урятувати собі життя.

Убив хлопця пострілом у потилицю.

Нафарбував дівчині губи (щоб сфотографувати?).

Залишає соляну фігурку поряд із жертвами (ляльку?).

Після убивства він перевдягається.

Речові докази: мисливський ніж, револьвер Ruger-SP101.

Убиває агента Стефано Карбоні пострілом у груди.

Стріляє в агентку Пію Рімонті, поранивши її в живіт. Потім роздягає її. Приковує до дерева наручниками, піддає тортурам і добиває мисливським ножем. Фарбує їй обличчя (щоб сфотографувати?).

Речові докази: мисливський ніж, револьвер Ruger-SP101.

Убиває Бернгарда Єґера пострілом у скроню.

Убиває Анабель Меєр кількома ударами ножа в живіт.

Анабель була вагітна.

Закопує тіла та наплічники жертв.

Сандра закінчила запис, потім подумала й додала ту дещицю, що була їй відома щодо останнього нападу:

Речові докази: револьвер Ruger-SP101.

Убиває чоловіка (ім’я?) пострілом у серце.

Жінка, яка була з ним, змогла втекти й ударити на сполох. Її не можуть знайти. Чому? (Слов’янський акцент.)

Убивця навмисне залишає своє ДНК на місці злочину: хоче, щоб усі знали, що то його рук справа.

Маркус підійшов до стіни з переліком, став руки в боки й почав вивчати написане. Йому було відомо майже все. Здебільшого ця інформація вже з’являлася в пресі, решту він роздобув сам.

— Убивця нападав чотири рази, однак найважливішими є елементи першого нападу. А тому користуватимемося лише ними, щоб спробувати зрозуміти, що на нас чекає.

Саме з-поміж них було дещо, чого пенітенціарій не знав.

— Серед даних щодо нападу під Остією наприкінці зазначено: «Після убивства він перевдягається». Що це означає?

— Саме так ми знайшли його ДНК, — гордо пояснила Сандра.

То була її заслуга. Вона розповіла Маркусові про матір Джорджо Монтефйорі, першу жертву. Жінка настійливо просила віддати їй особисті речі сина. А коли отримала, то повернулася до квестури, стверджуючи, що сорочка, яку їй видали, не належала Джорджо, тому що на ній не були вишиті його ініціали. Ніхто її не слухав, і тільки Сандра пожаліла й вислухала. Жінка мала рацію.

— Таким чином легко дійшли висновку про те, що сталося: після того як убивця примусив Джорджо заколоти Діану Дельґаудіо, а потім убив його пострілом у потилицю, він ще й перевдягнув його. Для цього поклав власний одяг на заднє сидіння машини, де вже лежали речі парочки, яка роздягнулася, щоб кохатися. Та перш ніж зникнути, вбивця переплутав сорочки, залишивши власну.

Маркус замислився над динамікою. Таке пояснення не трималося купи.

— Навіщо йому це робити? Навіщо перевдягатися?

— Можливо, тому що він боявся забруднитися кров’ю жертв і не хотів викликати підозру в разі, якби його зупинив патруль для звичайної перевірки документів. Якщо ти щойно вбив двох осіб, краще не ризикувати, хіба ні?

Маркус не поділяв такої впевненості.

— Він примусив хлопця зарізати дівчину, по тому влаштував йому щось на кшталт розправи, ставши в нього за спиною, щоб вистрілити в голову… Він завжди тримався на відстані від крові… То навіщо перевдягатися?

— Ти забуваєш, що потім він мусив нахилятися до салону автівки, щоб нафарбувати обличчя Діани. Пам’ятаєш про губну помаду? Щоб нанести її, йому довелося низько схилитися над раною в грудях дівчини.

Можливо, Сандра мала рацію; можливо, зміна одягу була лише пересторогою, навіть надмірною.