— За якихось кілька дюймів, Роберте, — сказав Тібінґ. Він обернувся до Софі й усміхнувся. — Ви готові?

Вона кивнула.

— Що ж, Бафомет на івриті без голосних пишеться B-P-V-M-Th. Тепер просто застосуємо вашу матрицю заміни, щоб одержати із цих літер жаданий пароль.

Ленґдон відчув, як шалено в нього калатає серце. B-P-V-M-Th. В ілюмінатори вже яскраво світило сонце. Він подивився на табличку і почав повільно підбирати літери. B — це Sh... P — це V...

Тібінґ сяяв, наче школяр перед різдвяними канікулами.

— І атбаш дає нам... — Він замовк на півслові. — Боже милосердний! — Лі сполотнів.

Ленґдон різко підняв голову.

— Що сталося? — стривожилась Софі.

— Ви не повірите. — Тібінґ подивився на Софі. — Особливо ви.

— Ви про що? — запитала вона.

— Це... геніально, — прошепотів він. — Просто геніально! — Тібінґ знову щось написав. — Фанфари, будь ласка. Ось вам ваш пароль. — І він присунув до них аркуш.

Софі наморщила чоло.

— Що це?

Ленґдон теж не впізнав цього слова.

У Тібінґа від хвилювання тремтів голос.

— Це, друже, насправді давнє слово мудрості.

Ленґдон прочитав іще раз. «Як давнє слово мудрості знайти». І наступної миті все зрозумів. Такого він не чекав.

— Давнє слово мудрості!

Тібінґ сміявся.

— Буквально!

Софі подивилась на слово, тоді на криптекс. Вона одразу побачила, що Ленґдон із Тібінґом випустили з уваги одну серйозну деталь.

— Стривайте! Це не може бути паролем, — заперечила вона. — На криптексі немає символу «Sh». Тут звичайний латинський алфавіт.

— Прочитай це слово, — порадив Ленґдон. — І пам’ятай дві речі. В івриті символ, що позначає літеру «Sh», може читатися і як «S», залежно від діалекту. А літеру «P» можна вимовляти як «F».

«SVFYA?» — спантеличено подумала вона.

— Геніально! — повторив Тібінґ. — Літера «vav» часто замінює голосний «o»!

Софі ще раз подивилась на літери, намагаючись прочитати вголос.

С...о...ф...і...я

Вона чула свій голос і не могла повірити в те, що вимовила.

— Софія? Так пишеться «Софія»?

Ленґдон радісно закивав.

— Так! Грецькою «Софія» означає «мудрість». Твоє ім’я, Софі, — це буквально «слово мудрості».

Раптом Софі страшенно засумувала за дідусем. «Він зашифрував наріжний камінь Пріорату моїм ім’ям». Горло стиснув спазм. Усе було так просто і досконало. Але, подивившись на п’ять дисків криптекса, вона збагнула, що є ще одна проблема.

— Але зачекайте... у слові «Sophia» шість літер.

Тібінґ не переставав усміхатись.

— Подивіться уважніше на вірш. Ваш дідусь написав «Давнє слово мудрості»

— То й що?

Тібінґ підморгнув їй.

— Давньогрецькою «мудрість» пишеться як «S-O-F-I-A».

Розділ 78

Схвильована, Софі взяла криптекс і почала підбирати потрібні літери. «Як давнє слово мудрості знайти». Ленґдон із Тібінґом затамували подих.

S...O...F...

— Обережно! — заблагав Тібінґ. — Прошу вас, дуже обережно.

...I...A

Софі повернула останній диск.

— Що ж, — прошепотіла, глянувши на чоловіків, — тепер спробуймо відкрити.

— Пам’ятай про оцет, — схвильовано шепнув Ленґдон. — Обережно.

Софі знала: якщо цей криптекс такий самий, як ті, що вона відкривала в дитинстві, то треба лише взяти його за два кінці і легко потягти в різні боки. Якщо диски розташовані як належить, то один кінець циліндра просто зісковзне, приблизно як кришечка об’єктива, і можна буде витягнути зсередини аркуш папірусу, обгорнутий довкола флакона з оцтом. Однак якщо пароль вибраний неправильно, то від спроби відкрити криптекс зрушиться малесенький важіль усередині. Він повернеться вниз, у порожнину циліндра, натисне на скляний флакон і врешті-решт його розіб’є, якщо потягти досить сильно.

«Тягни обережно», — сказала вона собі.

Софі взяла циліндр за обидва кінці, Тібінґ із Ленґдоном затамували подих. Від радості, що вони розшифрували пароль, Софі мало не забула, що може виявитися всередині. Це — наріжний камінь Пріорату. Тібінґ стверджував, що в ньому захована карта, яка вказує шлях до Святого Ґрааля — могили Марії Магдалини і скарбу Санґріл... найбільшої таємниці за всі часи.

Софі ще раз пересвідчилась, що всі літери вишикувалися під стрілкою, як належить. Тоді легенько потягла. Нічого. Потягла сильніше. Раптом камінь розсунувся, наче телескоп. Один важкий ковпачок залишився в неї в руці. Ленґдон і Тібінґ мало не зірвалися на ноги. Серце в Софі шалено калатало. Вона поклала кам’яний ковпачок на стіл і зазирнула всередину циліндра.

Згорток!

Придивившись уважніше, Софі побачила аркуш, обгорнутий довкола якогось циліндричного предмета — мабуть, флакона з оцтом. Але це був не звичайний тонкий папірус, а радше пергамент. «Дивно, — подумала вона, — оцет не розчинить пергаменту з овечої шкіри». Софі знову подивилась на згорток і зрозуміла, що всередині пергаменту не флакон із оцтом, а щось зовсім інше.

— У чому річ? — запитав Тібінґ. — Витягніть згорток.

Морщачи чоло, Софі вхопила пергамент і обережно витягла з циліндра разом із предметом, довкола якого він був обгорнутий.

— Це не папірус, — зауважив Тібінґ. — Надто важкий.

— Знаю. Це м’яка підкладка.

— Для чого? Для флакона з оцтом?

— Ні. — Софі розгорнула рулон і витягла те, що було всередині. — Для цього.