— Правда. Вони сфабрикували які завгодно звинувачення. Мужолозтво, скотолозтво, плювання на хрест, поклоніння дияволові — перелік довгий.

— І в цьому переліку було поклоніння фальшивим ідолам, правда? Зокрема Церква звинувачувала тамплієрів у виконанні таємних обрядів, у яких вони поклонялися вирізаній з каменю голові... поганського бога...

— Бафомета! — вигукнув Тібінґ. — О Боже, Роберте, ну звісно, ви маєте рацію! Камінь, перед ним вкляк тамплієр.

Ленґдон швидко пояснив Софі, що Бафомет був поганським богом плодючості і відповідав за репродуктивну силу. Бафомета зображали з головою барана чи цапа — відомого символу плодючості. Тамплієри вшановували Бафомета тим, що ставали довкола його голови з каменю і хором співали молитви.

— Бафомет! — приснув зі сміху Тібінґ. — Цим обрядом ушановували магічну силу статевого єднання, але папа Климент переконав усіх, що голова Бафомета — це насправді голова диявола. У справі проти тамплієрів він використав голову Бафомета як головний доказ.

Ленґдон кивнув на знак згоди. Сучасний образ рогатого диявола, якого називають сатаною, походить від Бафомета і пояснюється намаганням Церкви перетворити рогатого бога плодючості на символ зла. Церква досягла в цьому значних успіхів, але не перемогла остаточно. На традиційних американських столах до Дня подяки досі можна побачити поганські символи плодючості. «Ріг достатку» — це теж данина Бафометові, він з’явився в часи поклоніння Зевсові, якого вигодувала коза. У кози відламався ріг і чудодійно наповнився плодами. А ще Бафомета можна побачити на групових фотознімках, коли якийсь жартівник піднімає над головою товариша два пальці, що символізують роги; звичайно, мало хто з пустунів знає, що цей жест насправді означає, що їхня жертва відзначається неабиякою чоловічою силою.

— Так, так, — збуджено казав Тібінґ. — У вірші точно йдеться про Бафомета. «Камінь, перед ним вкляк тамплієр».

— Добре, — сказала Софі, — але якщо камінь, якого славлять тамплієри, — це Бафомет, то маємо нову загадку. — Вона показала на диски криптекса. — Baphomet — це вісім літер. А тут треба тільки п’ять.

Тібінґ розплився в широкій усмішці.

— Дорогенька, саме тут нам стане в пригоді атбаш.

Розділ 77

Ленґдон був вражений. Тібінґ щойно написав із пам’яті весь гебрейський алфавіт — алеф-бет — із двадцяти двох літер. Щоправда, замість гебрейських літер він написав їхні латинські відповідники, але це не завадило йому прочитати їх усі з бездоганною вимовою.

— Алеф, бет, ґімель, далет, хей, вав, заїн, хет, тет, йод, каф, ламед, мем, нун, самех, аїн, пей, цаді, коф, рейш, шин і тав. — Тібінґ театрально підвів брови і продовжив: — Традиційно в івриті голосних не пишуть. Отже, якщо ми запишемо слово «Бафомет» за допомогою івриту, то з нього випадуть три літери, і залишиться...

— П’ять! — вигукнула Софі.

Тібінґ кивнув і знову почав писати.

— Отже, так пишеться слово «Бафомет» на івриті. Для зручності я позначу голосні:

— Не забувайте, — додав він, — що в івриті слова пишуться справа наліво, але ми можемо застосувати атбаш і так. Усе, що нам залишається тепер зробити, — під цим алфавітом записати алфавіт у зворотному порядку, щоб мати перед очима схему замін.

— Є простіший спосіб, — сказала Софі і взяла в Тібінґа ручку. — Він підходить для всіх шифрів за принципом дзеркальної заміни, в тому числі і для атбашу. Маленький фокус, якого мене навчили в Роял Холлоузе. — Софі написала першу половину алфавіту зліва направо, а під нею — другу, вже справа наліво. — Криптоаналітики називають це складанням удвоє. Так зручніше.

Тібінґ подивився, що в неї вийшло, і хмикнув.

— Маєте рацію. Приємно дізнатися, що хлопці в Роял Холлоузе роблять свою справу.

Дивлячись на табличку, яку накреслила Софі, Ленґдон відчув збудження, схоже, мабуть, на те, що свого часу відчули вчені, коли за допомогою атбашу розкрили знамениту таємницю Шешача. Багато років учених бентежили посилання в Біблії на місто із назвою Шешач. Такого міста немає на жодній карті і в жодних інших документах, але його неодноразово згадують у Книзі пророка Єремії — цар Шешача, місто Шешач, народ Шешача. Урешті-решт, хтось із учених спробував розшифрувати це слово за допомогою атбашу, і результат виявився приголомшливий. З’ясувалося, що Шешач — це  слово-код, яке означає інше дуже відоме місто. Процес розкодування був простий.

«Шешач» на івриті пишеться Sh-Sh-K.

Якщо застосувати принцип дзеркальної заміни, то «Sh-Sh-K» перетворюється на «B-B-L>.

«B-B-L» на івриті означає «Вавилон».

Виявилося, що загадкове місто Шешач — це Вавилон, і вчені кинулися заново досліджувати біблійні тексти. Вже за кілька тижнів у Старому Завіті знайшли інші слова, закодовані за допомогою атбашу, які відкрили безліч прихованих значень, що про них учені раніше навіть не здогадувались.

— Ми вже близько, — прошепотів Ленґдон, не спроможний приховати хвилювання.