Читаем Як Україна втрачала Донбас полностью

Страх знову став потужним мобілізаційним фактором. У соціальних мережах активісти поширювали моторошні фільми і статті сумнівної якості, в яких розповідалося про шкоду сланцевого газу. У боротьбу з транснаціональними корпораціями швидко включалися все нові активісти. Особливою популярністю користувався американський документальний фільм «GasLand» (у перекладі «Газова країна» або «Земля газу») режисера Джоша Фокса, який у США називали маніпулятивним. У низці публікацій стверджувалося, що цей фільм знятий на гроші «Газпрому», крім того, російська компанія активно займалася його просуванням.

Страшні байки з інтернету потрапляли у родючий ґрунт. Країна, що пережила Чорнобиль, звикла боятися техногенних катастроф. До того ж, борці за екологію вміло використовували у своїх цілях антизахідні стереотипи, що існували в суспільстві. Жителів Донбасу переконували, що газовидобувні компанії переслідують приховані підступні цілі — хочуть знищити слов’янське населення та навіть таємно ввозити до України ядерні відходи. Про це, зокрема, йшлося у популярній статті «Сланцевий газ уб’є Донбас», яку поширювали на форумах, у соціальних мережах та роздруковували у вигляді листівок. Знайти публікацію в мережі можна й сьогодні. Доступна вона, зокрема, й на сайті Наталії Вітренко та її Прогресивно–соціалістичної партії.

Отруївши ґрунтові та поверхневі води, річку Сіверський Донець, Азовське море, вони прирікають на повільне вимирання кілька мільйонів Слов’ян — жителів Донецької, Харківської, Луганської областей, нижнього Дону», — говорилося у статті.

У цьому ж матеріалі пропонувався план протидії видобутку сланцевого газу. У ньому легко вгадується прообраз того, що відбувалося на Донбасі навесні 2014 року. Зокрема, людей закликали:

1. «Дзвонити друзям, родичам і сусідам. Відсилати SMS зі змістом «Подивися фільм Джоша Фокса «Земля газу» — будеш у шоці, гряде катастрофа». Сланцевий газ — реальна загроза життю.

2. Записати тисячу дисків у форматі AVI (щоб читали всі DVD-програвачі) та безкоштовно роздавати перехожим, упакувати та підписати, проявивши фантазію.

3. Розсилати фільм на всі знайомі та незнайомі електронні і поштові адреси, поширювати листівки. Відправляти статті у друковані видання.

4. Віднести сусідові диск або флешку з проханням подивитися фільм. На пальцях пояснити загрозу.

5. Паркани вміють розмовляти, якщо на них написано «GASLAND не пройде!» або «Stop fracking!».

6. Організовувати масові акції протесту, пікети, ходи, демонстрації, концерти.

7. Підключати до боротьби депутатів і громадські організації. Писати листи у міськвиконком, обладміністрацію, до президента.

8. У кінотеатрах організовувати безкоштовний перегляд фільму «Gasland» із подальшим обговоренням.

9. Їздити з телевізором по селах, транслювати фільм, організовувати у клубах зустрічі, пояснювати масштаб трагедії.

10. Координувати спільні зусилля з антисланцевими групами, громадськими організаціями, партіями, блоками.

11. Іти у православні храми, розмовляти зі священниками, молити Бога про допомогу.

12. Організовувати лекції, круглі столи, перегляд та обговорення фільму в школах, ліцеях і технікумах. Орендувати кінозали.

13. Транслювати фільм на опозиційних кабельних, супутникових телеканалах. Купувати ефірний час.

14. Організовувати круглі столи, конференції, дискусії із залученням компетентних фахівців.

15. Підняти тему екологічної загрози видобутку сланцевого газу в ІТ-просторі, на сайтах, блогах, у групах.

16. Налагодити випуск та розповсюдження газети екологічного напрямку. Купити різограф.

17. Надавати юридичну, правову допомогу антисланцевим групам.

18. Виїжджати організованими групами на місця установки вишок, лягати під гусениці бульдозера, приковувати себе наручниками».