Читаем Brute force (СИ) полностью

Ресурсв у мене мало, а часу не було взагал, тому я виршив стати свордною прокладкою 'мж кермом та сиднням' - зробити з себе фльтр мж плотом та машиною. Тепер я мг в будь-який момент втрутитися в бй. В першу чергу я пдключив блок з рефлексами, який уже не раз мене рятував у попередньому свт. В ньому були прописан ус можлив ситуац пд час контактного бою та варанти реакц на них, а оскльки мен доводилося клька разв мняти нося, то й параметри тла там також можна було змнювати у довол широких межах, чим я зараз займався, пдлаштовуючи модель тла пд реальн вдчуття плота. Був би тут шунт для зору - справився б за клька секунд, а так доводиться усе робити навпомацки лише гучн думки мого плота дозволяли нод активувати потрбний алгоритм дй, щоб його ненароком не прибили. Але всьому колись приходить кнець. Мо терпння закнчилося в той момент, коли якась скотина мало не розрубала мене навпл. Ось тут я уже не витримав повнстю взяв контроль на себе, вдгамселивши суперника. Якщо оцнювати отриману в результат ударв модель, то вн нагадав мен рядового цефа: така ж масивна грудна клтка, незрозумл вирости позаду, добре прикрита голова слабкий, виставлений напоказ хребет. Тепер навть модель змнювати не доведеться. Але фантомн бол вд машини вказували, що подальший бй я уже вести не зможу. Я бльш нж упевнений, що без мо участ плот би одразу ж загнувся вд больового шоку, а вн все няк не мг заспокотися продовжував кудись вперто повзти. В якийсь момент зв'язок з машиною обрвався нас викинуло з кабни. От невгамовний, ну куди ти лзеш?! Н, няк не хоче зупинитися. Ну то пробач мене пацан, але я тебе не знаю зараз пду на крайнощ.

На пдключення до мовного апарату в мене пшло майже десять хвилин. Увесь цей час вн десь бгав, кудись дряпався, ховався... Я навть паралельно пдключився до слухового нерву вже мг приблизно орнтуватися по звуках, як це роблять дельфни за допомогою ехолоту. От тльки зробив це надто пзно.

- Ви провели хорошу битву, Майстер. Я навть не шкодую, що загину вд руки такого вона. - почувся голос двчинки, дитини!

- Стй! - голос ззаду, я активую програму ухиляння вд удару, а хлопець сам коригу сво рухи, вибиваючи кинжал вдправляючи ще одну двчинку в полт до першо. - Хлопець? Мене перемг якийсь хлопчисько?!

- Я повернуся назад. - прохрипв цей йолоп, перехопив нж зворотнм хватом. Та звдки ж у нього так рефлекси?! Бда!

- Стояти! - я вдключив ус нейроблоки, транслюючи звук йому прямо через слуховий нерв. - Ти збирашся вбити дтей! Зупинись!

- Я повернуся додому!

- Куди? - я вже розумю, що переконати його не вдасться готуюся до найгршого.

- У свй свт!!!

тут одночасно вдбуваються три под: я повнстю вдключаю спинний мозок, хлопець рветься вперед, а захисниця т двчинки вируба пацана ударом чогось фарфорового по голов. ось, лежимо ми на пдлоз, хлопець вперше за час нашого знайомства знепритомнв, а я з радстю прибрав ус обмеження CryNet, уже не хвилюючись про непомтнсть. Якщо цей йолоп не цну чужого життя, то нехай не сподваться на милсть вд Мене!

- Виродок! - долинув крзь перешкоди голос т, з якою ми боролися, вона пдхопила щось металеве. Нж! Ддько, я ж не зможу зараз ухилитися!

- Зачекай. - зупинила менша.

- Але ж вн не тльки намагався вбити Вас, вн ще й проник у нашу святиню, Ваша Величнсть, куди чоловкам вхд заборонено!

- Все нормально. Вн може бути корисним.

- Але ж тод ус дзнаються, що ми впустили сюди хлопця! пдуть слухи, що ми нечист... Нас уся крана буде...

- Якщо будемо мовчати - проблем не буде. До того ж вн наш диний доказ сьогодншньо битви.

- Але це неправильно. Цей убивця...

- Мг вбити мене за першо ж можливост. - закнчила малявка, пдходячи ближче до мене. - Нагадати тоб, як вн тягав вас обох по парку?

- Пробачте, Ваша Величнсть.

- Якщо орден з самого початку хотв кинути його напризволяще, то ми можемо запросто взяти його до себе.

- Н! Не робть цього!

- Кайя, подивися сама: вн молодий, сильний, та ще й майстер-лицар... Нам дуже пощастило. Подбай про нього.