Читаем Brute force (СИ) полностью

Все йшло нормально, доки двер каземату не вдчинилися на балкон не вийшов якийсь чоловк. На вигляд звичайний молодий джентльмен, якими х зображували на меж 18-19 столть, навть вбрання трохи схоже, от тльки було у ньому щось дивне. Вкотре страждаючи вд вдсутност таких звичних корисних сенсорв, я спробував описати його словами. Високий, стрункий, обличчя трохи витончене - майже аристократичне, довге свтле волосся. На думку спадало лише одне визначення: священик. Саме такий стереотип найкраще накладався на його поведнку. Незнайомець прийшов не з пустими руками, а принс кошик з жею: хлбина та клька незнайомих овочв - саме те, що потрбно молодому здоровому органзму.

- Пригощайся. - сказав вн, поклавши кошик на край балкону бля дверей. - Ти напевно голодний.

можна було б прийняти подарунок, але спостергаючи за незнайомцем я зовсм забув одну важливу рч - я тепер диний власник тла, тому мав би якось зреагувати на його появу, а я ж так стояв, наче статуя, за цлий день навть не клпнувши. Крм того я зовсм не працював над голосовим апаратом. Ну як йому тепер вдповдати?

- Мовчиш увесь цей час... Може хоч м'я сво назвеш? Мене звати Улайт.

- Пах.. Пгак...

Вокабулятора в мене поки нема, живою горлянкою я ще н разу не користувався, а представитися треба вже зараз. Що робити? Доведеться ти на жертви: це тло уже представлялося свом менем, хоча я цього ще не мг чути, а значить рухи голосових зв'язок уже записан. Так, десь воно було тут...

- Масаке Кейнс.

Ну й м'ячко! Треба термново придумати соб якесь прзвисько. Може Кейнс скоротити на Кей? Точно - буду як люди в чорному!

- Масаке Кейнс? - мстер Улайт нарешт вимовив незвичне м'я.

- Кей. - поправив я його.

- Невже ти... Н, такого не може бути. Ну, не соромся. Смачного. - побадав вн, вийшов.

- Уг... Ум... Кей. Грррр...

Н, поки не налаштую вс системи - говорити марно. Ну нехай: мова може й почекати, а от слух треба пдсилити. швидко. Швидше! Ще швидше! Нарешт вс приготування завершен, я почув недалеку розмову.

- Неймоврно лорд Улайт! Ви так швидко дзналися його м'я!

- А я теж хотла так зробити. - зауважив новий голос.

- Кейнс значить. А вн дйсно один з тих убивць?

- Навть якщо й так, то все одно шкода його на холод тримати.

- Коли вн супиться, то ста такий милий...

- на коору схожий.

- Мен сумно про це говорити, але замах на життя королеви - дуже серйозний злочин.

- Ви говорите так, нби я якийсь демон. - обзвалася вищезгадана королева.

Хрусь! Ой, здаться я трохи перестарався, коли адаптовував кишечник до екстремальних умов: програма сприйняла кошик як один з пдходящих для переробки об'ктв, я зараз з апетитом жував частину ручки. Н, так дло не пде: вимикамо ус фонов програми, що вдповдають за моторику, знову звикамо працювати власними кнцвками. Готово, можна виплюнути шматок деревини... Хм, а у них смачн кошики. Стоп, а чому це вони ус на мене так витршилися з коридору? Не звикли бачити ствну деревину? Ну нехай дивляться: моя клтка - мо правила. Принаймн тепер можна спокйно подумати над свом майбутнм.

Чого я хочу в цьому новому житт? Значить в планах: зробити нормальне тло, вдновити сво можливост, головне - розбратися з архвами цефв! Ну а паралельно можна в новому свт освотися. Побути трохи звичайною людиною? В принцип можна, тим бльше, що я вже давно освов камуфляж на достатньому для ммкр живих об'ктв рвн. Але жити рядовим смертним - не для мене! Я вже бачив, що трапляться з людьми, котр живуть як ус. Хоча й привертати увагу не дуже хочеться. в жодному раз не показувати свй стиний вигляд - нехай буде для них сюрприз! Треба лише подбати, щоб мене не прибили до моменту повно готовност усх систем. Звсно вбити мене завжди було надзвичайно складно, але я ж не хочу позбутися свого органчного тла? Треба думати...

Хрум-хрум, ось нема кошика, а органзм реципнта поповнився ще деякою клькстю необхдних речовин. Нехай х небагато, але для мнмального функцоналу ма вистачити. Коли з харчем було покнчено, я згорнув бльшсть систем на поверхн тла, залишивши лише деяк сенсори подумав, що пора уже б одягтися, щоб не витрачати свою енергю даремно.

Але довго сидти без дла мен не дали, незабаром ця шумна компаня двчат заставила увесь балкон такими кошиками. Н, я звсно вдячний за такий прояв доброти, але ж у мене шлунок ще не настльки резиновий, аби усе це вмстити. Щоб переробити усе це в найкоротший час, мен доведеться усх х засяти наноботами у прямому сенс перетворити на гнй, як це роблять цефи. В цьому вдношенн краще пдйшов би хба що грунт. очолювала цей парад доброти - хто б подумав - сама королева! Навть не врилося, що така маленька двчинка уже ма право виршувати долю держави. Вийшовши вперед, вона дочекалася, доки вс нш також викладуть сво подарунки, почала свою промову.

- Значить так: ти для нас не бльше нж цнний свдок... Хм... якщо з тобою щось станеться, у нас будуть велик непримност.

- Непримност?

- Як ще непримност? - почувся шепт у не за спиною.