Читаем Brute force (СИ) полностью

Нхто не бачив, як вона виходила з лсу, а тут виявляться, що вона прибула в лазарет навть швидше за свох суперниць! Чому суперниць? А тому, що тльки так можна було пояснити зацкавленсть усх нших учениць до цього перспективного слуги. На вдмну вд Лашури, Маря вддавала перевагу бльш тонкому впливу на оточуючих. Вона нколи не спшила дяти, поки не збере достатньо вдомостей. Колись саме так вона зумла прив'язати до себе Юкне, з того часу в не не було бльш вддано прихильниц, яка крм усього ще й виконувала роль охорони.

Юкнайя взагал була мовчазною дуже правильною, якщо так можна сказати про двчину. Вона нколи не дозволяла соб нчого зайвого, не задавала питань, терпла будь-як незручност та робила лише те, що й скажуть - деальний слуга. Так здавалося лише на перший погляд. Т ж, хто знав ближче, могли з впевненстю сказати, що ця двчина не ма власного життя. Все, що стосувалося думки, вона пропускала через призму нтересв сво хазяйки. Якщо ж потрбно було проявити власну нцативу - двчина вдверто губилася. Юкне абсолютно не мала соцальних навикв, не вмла сплкуватися з однолтками, навть не завжди розумла хд думок сво хазяйки. А ще вона завжди була чесною казала те, що думала. Хазяйка Маря не раз казала, що у таких випадках й краще взагал мовчати, що Юкне й робила, тим самим ще бльше вдокремлюючи себе вд навколишнього свту. Але вона була лицарем, лицарем прекрасним, за що й цнили. В Академ певний час навть ходив слух, що ростили спецально для майбутньо наступниц престолу.

в противагу прямй та безпосереднй Юкне виступала хазяйка: хитра й розумна принцеса Маря. Мила й привтна, вона створювала оманливе враження маленького янгола. Вихована в кращих традицях королвського роду, вона змалечку ввбрала в себе досвд придворних нтриг нердко вводила в оману набагато старших за себе опонентв. Ця маленька капосниця вже не раз ставала ксткою впоперек горла багатьом аристократам. Втм, у не була своя ахлесова п'ята:

- Ваша Величнсть, з вами бажа поговорити королева Флора...

- Втаю, дочка! - перебивши слугу, над артефактом затремтло зображення молодо усмхнено жнки. - Як проходить тво навчання?

- Дякую, мамо, все прекрасно.

- О, чому такий сердитий тон? Ти не рада мене бачили? Чи я вдволкла тебе вд чергово нтриги? Уже знайшла соб нову грашку?

- Не розумю про що ти.

- Може це якось пов'язано з тим тамничим хлопчиком?

- Що? З яким ще хлопчиськом?

- з тим, за яким уже давно половина Академ бга. Що, невже ти про нього й дос не знаш? - удавано вразилася королева. - Це ж треба: сама Маря Нарадан не зна останнх новин у свой же Академ!

- Мамо, припини. - проричала двчинка, ледве стримуючи себе вд того, щоб не розтрощити цнний артефакт. - Я все про всх знаю.

- Чудово! - одразу ж знову повеселла королева, з цкавстю пдсвши ближче до артефакту, повнстю заповнивши люзю свом обличчям. - Ну як вн тоб? Коли збиратеся внчатися?

- Мамо, я тебе не чую. Поговоримо пзнше. - Маря вимкнула зв'язок лише псля цього дала волю почуттям, розбивши об пдлогу перший флакон з парфумами, який трапився пд руку. - Як же вона мене дстала!

- Пан Маря, що королева мала на уваз, коли говорила про внчання? - недоречно запитала Юкне, зацкавлена дивною розмовою.

- Не звертай уваги. - Маря на мить завмерла, а потм з хитрою посмшкою повернулася до сво супутниц. - Хм, внчання...

Як уже було сказано, Юкнайя нколи зовсм не розумла хд думок сво Хазяйки.

***

Твою ж дивзю! Оце так розмови! Добре, що я здогадався в куртц жучок залишити. Все, я передумав - пду вибачатися перед пан Лтю прямо зараз! Треба буде ще на Мзайю щось почепити. Може ошийник, хе-хе-хе? Що? Н, я не злопам'ятний, просто зло з деальною пам'яттю. Хоча н, не ошийник, значно кращий варант! обов'язково проконтролювати сво оточення: Кайю, Лашуру, двйнят... Хто волод нформацю - той волод свтом! А так я отримуватиму нформацю з перших рук!

Взит до пан Лт пройшов... Хоча н, спочатку наступив, потоптався, а вже потм пройшов дал. Вдправляючись на цю зустрч, я навть не пдозрював, наскльки пдступними можуть бути жнки. Зокрема те, як вони умудряються користуватися свом становищем. Я зробив усе так, як порадила мен пан Ханна: постукав, дочекався вдгуку, зайшов, став перед начальницею чекаю на реакцю. Довго чекаю, хвилин уже з десять, а мене продовжують гнорувати! Був би я людиною - уже давно б збсився. А так: перейшов на внутршнй нтерфейс спокйнснько соб працюю, контролюючи розвиток свох систем. Напевно мо тло почало хропти, тому що хвилини через три НК без мого втручання увмкнув форсаж на самих лише рефлексах змусив тло ухилятися вд рзномантних предметв, якими в мене кидалася одна надмрно агресивна особа. Цкаво, де вн вивчив ус ц прийоми? А, ну звсно ж - мо вибрики у лс. Треба буде якось розм'ятися, щоб вн нш рефлекси у моторику змг прописати, бо у нього ж зараз псля вдновлення ус банки даних пуст.

- Нахаба! Хулган! Псих! - все бльше розпалювалася двчина, пдбираючи замсть чергового снаряда якусь велику книжку.

- Будь-ласка, заспокойтеся. Пояснть причину агрес. - намагався я, у форсаж переглядаючи останн хвилини життя мого тла.