Читаем Brute force (СИ) полностью

Зробивши клька коротких пробжок, я додав швидкост й незабаром впевнено долав лс, залишаючи згра нчних хижакв далеко позаду. Такими темпами я б вийшов до територ Академ уже хвилин за десять, однак мен слд було ще обйти табр темних ельфв з хнми пастками, тому цей термн розтягувався майже на пвгодини. Навть не уявляю, як я умудрився подолати таку велику вдстань, та ще й привести за собою когось. Загалом мен прогулянка майже сподобалася, якби ж ще мен не доводилося обмежувати сво сили.

Вже вибгаючи на узлсся ми застали момент, коли з лсу виходила та-сама група учениць, з якою бгла Юкне. Згадавши, що так не запитав про дещо, я вирушив навпростець через парк, де було найменше джерел тепла.

- Юкне, чому побгла за мною? Ти ж не учениця?

- Я не можу сказати. - серцебиття та нш показники органзму майже не змнилися, значить це не нцатива.

Дставшись до лазарету, я пшов на пошуки цлителв. Народу тут було повно, тому на мене майже нхто не звернув уваги. Передавши Юкне на руки одному з цлителв, я спробував швиденько звдти забратися, але вже на виход мене помтив один мй знайомий.

- Кейнс! - в коридор вмить запанувала тиша.

- Втаю, пане Улайт. - не забути поклонитися. - Як поживате?

- Дякую, непогано. Дозволь познайомити тебе з головою учнвсько ради Академ - Лтя Поучан. - вн вказав на високу свтловолосу дуже злу двчину в окулярах позаду себе.

- Масаке Кейнс, - знову поклонитися, - примно позна...

- Ти йолоп!!! - вона часом не сестра Кай? - Ти чого у лс побг?! Та ми х увесь вечр...

Я одразу зрозумв, чому головою учнвсько ради стала саме вона. Можу соб тльки уявити, як вона керу учнями, якщо навть Улайт кривиться вд звукв голосу, намагаться зникнути. Н, мужик: пдставив мене - будеш терпти за компаню. А ходячий мегафон навть не думав зупинятися. Ця Лтя Поучан виявилася справжньою сиреною, в усх можливих сенсах цього слова: голос у не був хороший, сильний навть гарний, от тльки використовуться абсолютно не за призначенням. Розорялася вона хвилини дв, доки до нас не пдйшов старший цлитель ледве не силомць спровадив двчину на вулицю разом з нами. Ну а там уже мене нщо не тримало я чкурнув геть. Звсно хорош стосунки таким чином не побудуш, але я у слуги не записувався. А що? Вона не мй безпосереднй командир, я не зобов'язаний перед нею вдчитуватися, тим бльше - слухати нотац незрозумло за що! Як тльки я дзнаюся все, що хотв - злиняю звдси з швидкстю звуку. Засяду десь в катакомбах у лс, й буду себе вдновлювати. Але спочатку:

- Пан Ханна. Доброго вечора.

- О, з'явився наш герой! Кажуть, що ти в лс двчат вд якогось звра захищав?

- Не захищав. Ведмдь територю мтив. Вискочив на нього.

- Ведмдь?!

- Вн не постраждав.

- Ну ти й нахаба! - вражено констатувала Ханна, прикривши обличчя рукою. Нарешт! Facepalm!

- Я знаю. - пдтверджую дагноз переводжу тему на те, що мене дйсно цкавить. - Де пан Мзайя?

- Директор попросила зайти. Трима вже другу годину. - зтхнула жнка, витираючи пт з лоба. - Ох, Кейнс, ну й наробив же ти галасу. Ти чому образив пан Лтю?

- Це хто?

- Голова учнвсько ради Академ.

- Коли?

- Сьогодн ввечер.

- Не знаю. Нкого не ображав. Взагал мовчав. виставили за двер. Я пшов сюди.

- Так! - перервала вона мою розповдь. - Я не знаю, що ти там влаштував, але ти мусиш пти до не вибачитися. Розбирайся з нею сам. Я в справи учнвсько ради не лзу.

- Все так серйозно?

- А ти як думаш? Туди входять члени половини королвських смей свту - з такими сваритися не варто.

- Чого варто очкувати? Як будуть наслдки?

- Не знаю. У цих двчат хороша фантазя. Можуть утнути будь-що.

Хм, мен що - робити нчого? Не буду я нкуди ходити, н перед ким вибачатися. У мене свох проблем вистача. Маю я комусь ще дупу пдтирати!

***

Маря Нарадан дуже здивувалася, коли знайшла свою Юкне в однй палат з ншими ученицями. А ще бльше здивувала дивна куртка, в яку та була вдягнута. Одразу ж забравши з лазарету, принцеса усю дорогу до свого матку була задумливою кидала дивн погляди на свою супутницю. Тльки зайшовши на свою територю вона стала розпитувати свою небагатослвну охоронницю про пригоди.

- Подарував, значить? - двчинка обйшла навколо Юкне. - Навщо ти взагал за ним побгла?

- Ви сказали: 'Роби що хочеш, але ми повинн з ним зблизитись.'

- О, то ти сама цього захотла?! - хидно посмхнулася принцеса. - Ну як вн тоб?

- Сильний, швидкий. - Юкне на мить задумалася, а потм додала. -Дбайливий. Дуже чуйний.

- Нчого соб! - Маря зовсм по-новому подивилася на давно знайому двчину. - Не очкувала такого вд тебе. Значить вн тоб подобаться?

- Ем? - на блдому обличч проявилося розгублення.

- Яс-с-сно. - Маря посмхнулася, остаточно збентеживши охоронницю.