Аура знову зникла в лс. Однак коли вона вже хотла прискоритися, попереду почулися двоч голоси та хруст глок. Хтось дуже сильно поспшав назустрч ельфам. Зграйка двчат ломилися крзь лс, не розбираючи дороги, а коли перед ними несподвано з'явився ельф з охорони принцеси - заверещали кинулися у зворотнй бк. На щастя х вдалося зловити заспокоти до того, як вони знову загубилися. Спершу розговорити х не вдавалося, але Лтя не була б головою учнвсько ради, якби не вмла знаходити спльну мову з людьми. Не останню роль у цьому вдграв якийсь мцний напй, який ельфи дали хильнути постраждалй. з сплутаного переказу подй стало зрозумли, що хня група виявилася одню з найуспшнших, як продовжували переслдування, не зважаючи н на що. Коли почало смеркатися, хтось з групи висловив розумну думку, що варто повертатися назад. Але цль була зовсм поруч вони навть встигли наблизитися до сво жертви, коли раптом виявилося, що той зупинився не просто так, а напоровся на якогось хижака. саме хня поява й стала причиною атаки звра. Кейнс крикнув м ткати, а сам залишився вдволкати тварину. На прохання описати монстра, жодна з двчат не дала нормально вдповд, мцний напй, подарований одним з ельфв-рятувальникв, уже не допомагав. Простежити зворотнй шлях уткачок уже не вдалося, оскльки до них увесь навколишнй простр не раз витоптали й перетоптали не тльки учениц, але й рятувальники, навть сам ельфи.
- Лтя! - на галявину вибгла юна принцеса Маря.
- Ваша величнсть. - голова учнвсько ради здивовано повернулася до знатно учениц, яка чомусь не опинилася серед постраждалих.
- Я щойно дзналася, що з лсу вивели останнх заблудлих, але я не бачила серед них сво Юкне.
- Юкне? - щиро здивувалася Лтя. - Я гадала, що не цкавлять так дурниц. Так чи накше, але ми щойно забрали останнх.
- Ой, а вона ж залишилася там! - пискнула нещодавно опитувана учениця. - Вона запропонувала нам повертатися, а сама...
***
Оп! ще удар! Ричи гучнше! Ще гучнше! Налякай його так, щоб цей гад бльше нколи не прокинувся!
Потужний удар проходить сантиметром вище, а гостр пазур пригинають волосся на голов. Для стороннього спостергача цей двобй здавався дуже швидким, буквально блискавичним, але для мене вн тягнувся уже клька довгих хвилин - синтетична форма снування ма сво переваги. Можна було б легко ухилятися вд усх ворожих ударв, але в мо плани це не входило.
Я вже хвилин десять валявся пд ведмедем, приймаючи на себе ус удари потужних лап, прикриваючи лише найуразливш точки: голову, оч, шию та пах.. А все тому, що страх органчного тла дозволив мен повернути контроль! Я мг би зробити це медикаментозно, або просто операцйним втручанням вдрзати мозок вд керування, але тод так невисока ефективнсть уже розгорнутих систем впаде ще бльше. А так я не лише стимулюю костюм вдновлювати свою форму, але й записую ус показники нося. Потм я збирався використати х у робот емоцйних фльтрв, аби запобгти подальшим припадкам. Хвилин десять я дозволяв звров мене валяти, доки не збрав ус потрбн результати, а потм...
Н-на! ще раз, ще! Отримуй! Куди побг?! Я ще не закнчив!
Потм уже я валяв ведмедя, спускаючи на ньому пар. Я навть не пдозрював, як мен в останню декаду не вистачало нормального мордобою. В так моменти навколишнй свт просто зника, а перед тобою залишаться тльки цль способи досягнення, тльки ворог зброя в твох руках. Неможливо передати словами вдчуття, коли кожен синтетичний м'яз працю на повну потужнсть, передаючи усю кнетичну енергю руки прямо в ребра суперника. Коли тактичний аналзатор на меж свох можливостей прорахову можлив зони ураження, обира оптимальний маршрут вдходу атаки. Коли ти бачиш, як тло ворога спотворються пд твоми ударами, все сильнше обмежуючи його можливост. Ц показники я теж записував, але уже для себе. Тепер же я мг не стримуватися працювати в повний контакт, не турбуючись про зламан ребра, струс мозку чи розбите обличчя - через пвгодини все буде як нове, а от задоволення треба було запасати наперед. Яка мен з цього користь? Все дуже просто: я записую усе навколо, включно з станом органзму, аби потм можна це було вдтворити у симулятор. Пам'ятате режим навчання перед проходженням Crysis-3? Так от саме вн лежить в одному з вцллих архвв. Моми зусиллями симулятор був допрацьований до повноцнно вртуально реальност, де можна було день та нч без упину ганяти свох дронв. А коли мен не було чим зайнятися, я перекидав у нього клька сотень реально пережитих сценарв або мпортував всередину до бса багато комп'ютерних гор - з своми потужностями за реалстичнсть симуляц я готовий ручатися головою. Звсно цей прийом спрацю не бльше двох-трьох разв, але ж бльше такого шансу найближчим часом може не трапитися! Тому я старався урзномантнити власн вдчуття, насолоджуючись кожною миттю. Великий бурий ведмдь, самець, злий вже трохи побитий, все ще тримав мо удари активно вдмахувався у вдповдь, а нколи навть влучав. Пд кнець навть проявився отой мй ефект гравця-за-монтором - значить 'сон' пшов мен на користь скоро я буду в норм!