Читаем Brute force (СИ) полностью

Виплюнувши в долоню черговий патрон, я повнстю заповнив магазин, в черговий раз з любов'ю покрутив у руках свою кралю: двадцять патронв у магазин, режим автоматичного вогню, знмний глушник, можливсть вибркового ураження струмом або термчним ефектом. Я навть подумав, що саме так ма працювати легендарний, оспваний фантастами бластер. Але у мене не було бажання вигадувати щось нове, тому я взяв за основу звичайний Glock-18 - машинка невибаглива, надйна, в руц пдлтка лежить деально. Вн навть звичайними патронами може стрляти, але лише одиночними, щоб ствол не перегрвся його не розрвало. Все ж вуглецев конструкц довол крихк, на вдмну вд металу, а робити його повнстю з алмазодв - надто жирно.. Потм помняю на щось бльш крупнокалберне надйне, а поки згодиться й таке.

А поки руки в мене були зайнят, в голов крутилася думка про спосб, яким мене змогли нейтралзувати. Що ж це виходить, що я тут вже не перший? Те болото - дуже явна ознака присутност тут когось з мого свту. Що з ними сталося? Невже х теж зламували, як мене нещодавно? Дуже можливо. Проблема в тм, що тамтешн боти повнстю здичавли, втративши будь-яку спадкову пам'ять. В них вдповд на мо питання можна навть не шукати. Зате х можна вдшукати в Академ.

Нарешт я побачив на пдход до матку головну дючу особу з супроводом. Прилпивши пстолет соб на пояс, злзаю на землю виходжу з лсу. Прислуга сусднх садиб дивиться на мене квадратними очима, але проходу не заважа. Звсно, я ж зараз виглядаю як справжнй розбйник: в шкрянй куртц, капюшон, з якоюсь небезпечною штуковиною на пояс...

Шлях до матку займа лише клька хвилин. Не встиг я постукати у двер, як на пороз знову з'явилася Кайя. Дежавю. От тльки цього разу мен балакати нколи, я тупо йду дал, вдсунувши з дороги небажану перешкоду. Вд такого нахабства двчина на деякий час завмерла з вдкритим ротом, а закочуючи рукави, наздогнала й знову стала на мому шляху. З боку це дйсно виглядало грзно, особливо якщо взяти до уваги рзницю в зрост. Вхопивши мене за руку вона спробувала заломити , але нчого не вийшло. Потм вона спробувала мене бити, з аналогчним результатом. Ляпаси, удари руками й ногами, метання рзномантних предметв нтер'ру. Навть без усх свох прибамбасв я можу точно сказати, що Кайя зараз люту. Берсерк, справжнй Берсерк! Я аж залюбувався такою чистою вдкритою агресю. Це дуже добре видно по зницях очей та диханню. Шкра сптнла, оч дивляться прямо, на сторонн фактори реакця майже вдсутня. В голос чуться характерне ричання. Органзм в не витривалий, але перш ознаки втоми вже дають про себе знати. Не знаю, чи пов'язана така поведнка з мою сьогодншньою вдсутнстю, але зараз мен на це начхати.

Проходячи по втальн, я заходжу за вже знайому кушетку , вловивши момент, коли Кайя повернеться за черговим снарядом - штовхаю меблю прямо й пд ноги. Дубовий вирб, проскрипвши нжками по мармуровй пдлоз, збило агресоршу з нг. Втративши рвновагу, Кайя випуска з рук чергову вазу пада на пухку поверхню, з яко не так уже й легко встати. Поки двчина не пднялася, кладу руку й на шию трохи стискаю сонну артерю, одночасно вводячи заготовлений спецально для цього запас заспокйливого прямо пд шкру двчини.

Наша метушня звсно ж привернула увагу начальства, незабаром Лашура у супровод свох служниць уже стояла у дверях. Двйнята бачать, що тут щось не в порядку, вже починають щось дставати з рукавв, коли вони зайняли позиц, двчинка поцкавилася в мене:

- Кейнс, що тут вдбуваться?

- У мене з'явилося клька питань. - вдповдаю я, дстаючи пстолет. - На деяк з них я хотв би отримати вдповдь.

Служниц одразу ж зрозумли, що у мене в руках зброя, ще до того, як я закнчив фразу, в мене полетли два гостро заточен шматки металу. Як я й пдозрював, близнята виявилися не просто слугами, а 'куноч'. Я по робот стикався лише з нндзя, та навряд чи хнй жночий аналог виявиться бльш небезпечним. Хоча н, клька годин тому ц отрун голки реально могли б мене вбити. Зараз же НК сам, без мого втручання, розбрав яд на складов та пдбрав до нього антидот. Навть запропонував перейти у режим брон, але я вдмовився.

Пстолет спрацював як треба. Витягуючи зброю, я продовжив рух перекреслив прицлом обидв фгури служниць. Залишалося лише вчасно натискати на гачок. хоча заряд в мох кулях був як у малокалберно рушниц, а швидксть польоту кул ледве перевищувала дв сотн метрв на секунду, нашумв я знатно. Два пострли пд ряд в закритому примщенн на мить оглушили навть мене, не кажучи вже про Лашуру, яка добряче отримала по вухах.