Читаем Brute force (СИ) полностью

Пробгши ще трохи, я дстався до сходв. Логчно припустивши, що нагор завжди вихд назовн, я в два стрибки опинився на наступному рвн. Ось тут уже було чутно свист втру! Зрадвши, що порятунок близько, я рвонув на звук, несподвано почув скрип металу. Через секунду я на повнй швидкост гепнувся в металев двер. Звсно ж я мг х легко виламати, тим бльше, що псля мого удару вони вже трохи прогнулися. Але ж на це потрбен час, а невдомий переслдувач уже вдрзав мен зворотнй шлях от-от дстанеться до мене. Подумавши, що я нчого не втрачаю, я вдштовхнувся вд дверей назустрч ворогу. За планом я мав би збити його з нг, водночас прорватися до ншо половини коридору. тут вилзла перша несподванка: вн встиг зреагувати! Крм того, в нього вистачило сили, аби вхопити мене за руку! Добре, що вн теж мене недооцнив, точнше недооцнив мою масу, тому замсть больового захвату ми обо перекрутилися в повтр, вчепившись один в одного.

Двобй розпочався стрмко й несподвано для обох нас. На мому боц було повне гнорування болю, на ворога ж працював досвд ближнього бою, якого у мене в цьому тл було не так уже й багато. Застосовувати силов прийоми в такому обмеженому простор не мг н вн, н я. Нам залишалося лише боротися, викручуючи один одному руки.

Тут пдоспли й решта охоронцв, спробувавши накинути на нас стку. Цкаво, звдки вони взяли? Аби ухилитися вд загрози, мен навть довелося вивернути лкт в нший бк, пдставивши пд стку мого суперника. Точнше, як виявилося пд час нашого несподваного сеансу обмацування - суперницю. Отримавши необхдну затримку, я кинувся в нший бк. Пд час боротьби я встиг скласти бльш-менш докладну карту навколишнього простору, на протилежному кнц коридору чтко видлялися контури вкна. Начхавши на вдсутнсть зору, я проскочив повз охоронцв, набираючи швидксть, вибив товсте скло, кулею вилетвши з... Корабля?! Щось мен останнм часом надто щастить приходити до тями в повтр, в багн, будь-де, тльки не на твердй земл!

Готуючись до твердо посадки, я все роздумував над тим, що мен робити з урахуванням нових даних. Феномен болота слд вивчити бльш детально, але самостйно це робити надто довго. небезпечно. Краще скористатися чужим досвдом. Судячи з того, що мене зловили на самому берез - мом новим знайомим дещо вдомо про його небезпеку. Як тепер про мене. Значить розпочну саме з них! Треба лишень дочекатися, доки зр вдновиться.

Приземлення було дуже жорстким. Якби не випущена заздалегдь волоснь, мене б закрутило ще псля першого удару об дерева. А так я увесь шлях пролетв ногами вперед, основн пошкодження прийшлися на нижню частину тла. Та й стаблзаця за допомогою гарпуна допомогла погасити швидксть. Загнавши себе майже по пояс у пухкий лсовий рунт, я цлу хвилину потратив лише на те, щоб вдкопати себе. На жаль таку проску в зелен прекрасно видно з повтря, а тому мен варто у буквальному сенс брати ноги в руки й вибиратися звдси. Кстки й таз у мене все одно розтрощен, тому закидаю ноги соб на плеч, й швидко перебираю руками якнайдал вд мсця падння.

Так важк фзичн травми ще бльше уповльнили вдновлення систем, повернення зору розтягнулося ще на клька хвилин. Як би мо переслдувач не старалися, та навть з технологями ХХ столття та готовими бйцями, ранше за хвилину вони тут точно не з'являться. з тутешнм же пдходом цей термн може перевищити п'ять, навть дйти до десяти. Я ж за цей час уже встиг двч провалитися в яксь катакомби й залзти в чиюсь нору. Останню я виршив проповзти наскрзь, орнтуючись на рух повтря. Нора виявилася не такою вже й довгою, але збити переслдувачв з слду допоможе. Клька махв лезами, пухка лсова земля завалю за мною прохд. Тепер можна дочекатися, доки тло бльш-менш вдновиться, я зможу...

Хм... Схоже вони копирсалися в мох мзках значно бльше, нж я думав ранше. Тльки цим можна пояснити мй ненормальний зовншнй вигляд: кучерявий блондин у жовтому комбнезон з татуюванням на морд у форм вус. Нкого не нагаду? Якщо вже вони умудрилися витягнути з мене ТАКУ нформацю, та ще й паралельно зламали мо власн системи, то залишати живими х не можна! Fuck! Знову на корабель пертися! Сподваюся вони спустять за мною десант.

Вилзши з сво схованки, я пдняв голову, й з розчаруванням подивився вслд повтряному кораблю. Кораблю Свято земл. Який зовсм не збирався вдхилятися вд свого курсу. Герб на бортах вказував його приналежнсть до Академ, але це тльки ускладнювало ситуацю. Якщо вн дстанеться до порту, знищити результати мого зламу буде вже неможливо.