Читаем Brute force (СИ) полностью

А подивитися було на що. Ранше чорна кругла, капсула перетворилася на безформну амебу, вкрилася таким-же холодцем, як усе навколо, та ще й за якусь гляку зачепилася. Дставшись до капсули, я спробував торкнутися до поверхн. Торкнутися вдалося, от тльки стороння субстанця одразу ж почала розбирати мо структури. Таке вдчуття, нби я влз рукою в клей, витягнути уже няк не виходило, як би я не старався. Ця гидота роз'дала усе, до чого торкнеться. якщо я не позбавлюся за клька хвилин, то вона позбавить мене руки.

Випустивши кгт, я намагаюся швидко вдскати шматки холодцю до того, як вн схопиться, добираючись до капсули з каталзатором. Виходить погано, але для мене це вже не ма някого значення - я нарешт зумв вдшкребти вд субстанц одну з сторн капсули, одразу ж приклав до чорно, погризено поверхн вльну руку. Резервуар був ледве на третину заповнений каталзатором, але зараз для мене цього буде бльш нж достатньо. Щойно пальц торкнулися поверхн капсули, мен прийшов запит на н'кцю каталзатора у тло. Перед тим як погодитися, я встиг вддати команду на самолквдацю усх ботв, як знаходяться за межами костюму, як тльки пдтвердив команду...

Твою ж... дивзю! Як боляче!!! Щойно часточки каталзатора дсталися до першого бота - мене наче увткнули в розетку. Боти одразу ж кинулися поповнювати сво запаси вдновлювати втрачен структури, через що система почала зботи. Повнстю вдсторонений вд керування, я був абсолютно безсилий, змушений переживати неймоврний бль фзичного тла. Бль, якого не мав вдчувати в принцип! Бль в голов, у венах, в грудях... Здавалося, нби якийсь м'ясник розпеченою сокирою виршив витягнути з мого черева ус кишки! Н, я не хочу цього! Н! Стоп!!!

***

Сткають останн лтри фзологчного розчину, капсула-нкубатор вдкриваться, показуючи мен перелякану пику одного з лаборантв.

- Пане Дженнган, ми закнчили!

- Ну показуйте, що тут... Боже милостивий! - один з молодих учених вдсахнувся вд капсули, впершись задом у лабораторний стл.

Еге ж, скоро ви тльки так мене й будете називати, дорогеньк. Звсно мй вигляд одразу псля витягування з капсули мало походив на бажаний результат, але навть так я виглядав значно серйознше за свох родичв, в подальшому ефект тльки посилиться. Моя поява з капсули здйснила справжнй фурор серед науковцв.

- Ну, що можете сказати про наш прототип? - звернувся до свох лаборантв Дженнган, навть не пдозрюючи, яку лавину дей вн породив у мен.

- Гармонйний страшний водночас, якщо так можна сказати про зброю. Я вже бачу, як можна оформити його зовншнй вигляд...

- Звернть увагу на його кист. Таке розташування жил мнмзу навантаження на скелет нося.

- У нього загальний об'м м'язв бльший, нж у нших зразкв, водночас вони вже остаточно оформлен. Коригування буде складним.

- Ви тльки подивться на його структуру! Нам же не доведеться нчого коригувати! Тльки додати нормальний екзоскелет ...

- Зачекайте, а що це вн зробив з капсулою? Вн же повинен був поглинати лише органку та... Ой, подивться на його спину! У нього хребет!

- Що? Та не може бути! Гм, дйсно схоже хребет.

- А череп перетворився на шолом. Бачите ц волокна на обличч? Якщо правильно пдрзати ось тут тут, то його маска вдкриватиметься наче щелепи!

- Питання в тому, чи влзе солдат всередину цього монстра...

Консилум вчених продовжувався ще добрих пвгодини, перш нж старший усх розгнав. Пзнше, коли нас почали фарширувати рзномантною технкою, я остаточно пдгнав свй образ пд гровий, додавши в дизайн клька деталей вд себе. На вдмну вд нших костюмв, як все ще були бридкого рожевуватого кольору живо плот, я з самого початку обрав соб чорно-сре забарвлення. Та й екзоскелет для мене робили нормальний, а не схожий на здрану з старо автвки раму. Саме завдяки цьому та свой податливост я дуже швидко став 'улюбленцем' в лаборатор.