Читаем Brute force (СИ) полностью

тут я розумю, що маркер капсули знову вддаляться, а мо танц затягнулися на добрих дв хвилини! Так, пора закруглятися: черговий удар не просто блокую, а заклинюю лезо меча мж кгтями, з пдсиленням вириваю його з рук... З руками? А, н - це рукавиця приклена до меча. От прекрасно! Тепер у навколишньому простор замсть деяких червоних секторв з'явилися жовт, а псля другого вдбраного меча - навть один зелений.

Бйц одразу зрозумли, що без збро вони сам стануть жертвами, одразу ж розрвали дистанцю. А мен тльки того й треба було, рзко вдштовхуюсь вд земл, я знову на другому ярус. Цього разу я вже знав, чого чекати, усе павутиння на свому шляху зустрчав кгтями. Продовживши свою погоню, я не забував озиратися навколо, аби мене ненароком ще якась капость не дстала.

Причина атаки ельдар стала зрозумла уже через сотню метрв - мй шлях пролягав поблизу хнього поселення. що цкаво, воно теж було багатоярусним. Я навть розминувся по дороз з одню знайомою ельфйкою, яка в супровод ще одн трйки мечникв поспшала на допомогу патрулю. Атакувати не стали, одразу ж зосередившись на охорон. Я теж затримуватися не став, а знову прискорився, зриваючи за собою мости. Чи глки? Хоча н, глки так рвно рости не можуть. Скорше х навмисне прищеплювали в потрбних мсцях в якост переходв.

Залишивши позаду поселення ельдар, я знову почав розганятися, аж раптом маркер капсули рзко помчав кудись в сторону. Рухаючись за ним, я дуже вибг до величезного... Навть не знаю, як це описати. Уявть соб болото з брудною коричневою, навть трохи червоною водою. Понатикайте поодинок руни в готичному стил, заберть усю живнсть, вимкнть втер та звуки. А тепер залийте усе це густим туманом. уся ця радсть у якихось двадцяти метрах нижче по схилу. Перехд вд зелених джунглв до ц мертво територ був настльки рзким, що я навть озирнувся у пошуках невидимого бар'ру. Але нчого схожого не побачив. Просто там, де починався схил, уже нчого не росло.

Я стояв на краю секунди три, це пд прискоренням! Бррр! Моторошне вдчуття, навть для мене. Нби потрапив у якийсь пост-апокалпсис. Тльки мутантв не вистача. Вдшукавши маркер маяка, я вд душ вилаявся - вн все ще вддалявся вд мене, хоча вже не так швидко. Взявши зразки туману, я ще раз вилаявся. Система не могла провести аналз, постйно видавала помилку. По соб знаю, що вдихати рзномантну гидоту бува дуже шкдливо. Колись я так втратив Барнса. Втрачати ще й тепершн тло мен зовсм не хотлося, тому залишалося тльки вддати команду 'золяця' сподватися, що мо системи не злетять ранше, нж я доберуся до капсули.

Поки ммкрил переповзав мен на обличчя, я почав спускатися в цей органчний басейн. В минулому усляк професори мен постйно казали, що болота, це нирки печнка ус босфери. Зараз я в цьому починаю сумнватися. Скрзь, де я був, було хоча б якесь життя. Навть у цефв. Тут же... Як би я не намагався, я не мг знайти жодну живу стоту. Жодно жаби, жодно комахи. Тльки поодинок рослинки нездорового жовтуватого кольору. Обережно ступивши на один з острвцв посеред цього царства смерт, я мало не навернувся у воду. Яким би стйким я не був, потрапляти у цей суп мен зовсм не хотлося. що дал я пробирався, то бльше у мене виникало вдчуття, нби я все це вже десь бачив.

Капсула знайшлася не так уже далеко, всього триста метрв вд мене. От тльки дстатися до не виявилося дещо складно. Що дал я заходив, то менше земно поверхн траплялося пд ногами. Куди б я не глянув, скрзь був туман мутна вода. А чи вода? Н, в центр струмкв точно була вода, а от ближче до крав уже був якийсь холодець. головне - я не мг провести межу мж цими двома речовинами. Про хнй аналз узагал мова не йде. Вдколи я зайшов у цей туман, мо системи просто кричать про помилки, навть ммкрил уже почина глючити. Все частше на одяз проступали плями шестигранно текстури. це точно не могла бути деградаця структур - дефекти йшли ззовн. режим повно золяц костюму абсолютно не захищав вд невдомо зарази.

Нарешт я вийшов на останнй доступний острвець земл. Дал була тльки вода. Входити в цю жижу не було жодного бажання, але ж час... Часу не залишалося. Поки я тут блукав, таймер перескочив майже на дв години вперед. У мене в запас залишалося менше сорока хвилин. Потм ус системи вдключаться ...

Holly shit! Я тльки тепер зрозумв, що мен усе це нагаду! Але такого не бува. Fuck! Та такого узагал тут бути не повинно! Це неможливо!

З такими думками я вийшов на останнй острвець земл. Дал була тльки ця незрозумла жижа. Не бажаючи зависнути в нй, як муха в кисел, я добре розгнався ластвкою увйшов у воду метрах в п'яти вд берега. Плисти доводилося майже вслпу, але вдстань мж капсулою та мною швидко скорочувалася. Цьому сприяла й течя, до яко я потрапив. Тепер вилов капсули був лише справою технки. Часто доводилося обминати поодинок кам'ян брили, як стирчали з-пд води. коли я нарешт побачив попереду, то був уже сам не свй вд радост. Ось вн - мй порятунок. Тльки що це вн сам на себе не схожий?