- Так швидко?! - вигукнула якась темношкра гостровуха (невже ельдарка?) блявка збоку, яко я ранше не бачив. - Лорд Улайт, ви справжнй майстер!

- Це не моя заслуга. - одразу ж вдхрестився той, вдступаючи назад. - Я лише допомг йому протриматися, а усе нше вн зробив сам.

Я оглянув цю компаню побачив ще одне нове обличчя - темношкра ельфйка. Вигляда рокв на всмнадцять, з довгим блоснжним волоссям, триматься поважно, але оч видають хвилювання. Але головною прикрасою були симпатичн лопухи, що виглядали з-пд зачски... Так, щось мене не туди понесло.

Ну що ж, пора вже й показати себе, бо знову вважатимуть мене дотом або мпотентом. Тльки цього разу говорити буду як нормальна людина - ротом, а не модулятором.

- Дь... Дяхую. - прохрипв я, не одразу вимовивши потрбне слово.

- Ну нарешт! - полегшено зтхнула Кайя, витираючи лоб рукавом. - Я вже думала, що вн взагал недоумок. Як себе почуваш?

- Холос зхвав. - поскаржився я на проблеми з горлом, так не налаштувавши голосов зв'язки.

- От добре. Тобто погано, що зрвав, але добре, що усе нше вже не хвилю. - одразу ж виправився лорд, збираючи нструменти мензурки у свй саквояж. - А тепер ус швидко виходимо. Пацнту потрбен спокй та вдпочинок. У нього половина ксток переламана, тому я забороняю будь-кому сюди заходити.

- Одужуй. - побажала мен королева, останньою покидаючи вдокремлену ширмами територю.

Ну що ж, перший контакт вдбувся. Тепер залишаться лише не осоромитися перед дамами... Дамами?! Та що ж це з мною таке?! Я мкроскопчна колональна стота, без будь-яких органв розмноження, стать яко визначаться лише голосом модулятора, я просто фзично не повинен так реагувати на присутнсть якихось незнайомих самок! Я повинен вдноситися до них так, як вдносився завжди - як до пкселв на екран. Ддько, знову гормони в голову вдарили! Схоже цього разу прив'язка до тла пройшла набагато глибше. Коли я асимлював тло Алькатраса - таких проблем не виникало. Ох! Все хлопче, заспоковся? А тепер шли всх далеко й надовго, починай уже виконувати свй план? Давай! Людина ти, чи Пророк?

Глава 2. Ex vetustis divitias. (Из грязи в князи)

День розпочався для жителв Су-Вана майже нормально, якщо не брати до уваги ранков крики хнього гостя. Довелося приставити до нього Кайю, щоб з ним нчого не сталося. Головним же завданням було дзнатися його нтереси та звички, скласти психологчний портрет усляко придивлятися до хлопця, доки королева не виршить, що з ним робити дал. Залишалося лише дивуватися, як учорашнй труп зумв за клька годин зростити переломи позбутися усх виразок на шкр. Лорд Улайт тльки розводив руками, не в змоз пояснити таке блискавичне зцлення. Не знайшовши на його тл жодного слду учорашнх травм та слдв хвороби, лорд дав дозвл на нетривалу прогулянку, аби пацнт трохи подихав свжим повтрям. Звсно ж супроводжувати його довелося Кай. Зрозумвши наказ по-свому, двчина всупереч рекомендацям лорда виршила подивитися на стиль бою парубка. Для цього вона повела шибеника у спортзал. Вона навть продумала, яким чином розкрутити хлопця на клька його прийомв. Скинувши мундир, Кайя залишилася лише у свому тренувальному комбнезон. Вона очкувала, що хлопець почне пускати на не слину, як це часто траплялося з ншими чоловками, але той лише з цкавстю оглянув знову пшов знайомитися з тренажерами. Особливо його зацкавили макети холодно збро, один з яких Кайя саме брала в руки. Сприйнявши це як хороший знак, вона вийшла на майданчик почала розминатися. Спочатку повльно, а потм все швидше двчина вимахувала мечем, прогрваючи м'язи, щоразу додавала все бльше сили до кожного руху, кожного удару. Для не це було вже звичним ритуалом, але для будь-кого з стороннх рухи були бльше схож на танець. Королева Лашура сама якось ззналася й, що вона й дос не може навчитися танцювати так, як Кайя маха мечем. Саме на це розраховувала двчина, бажаючи привернути увагу пдлтка. це й вдалося: кожного разу, як вона озиралася на нього, вн стояв на краю майданчика й дивився на не. От тльки вловити його погляд няк не виходило. Знову виникло вдчуття, нби кожне його око дивиться у свй бк. Бажаючи у цьому переконатися, вона зупинила розминку пдйшла ближче. Парубок одразу ж перевв погляд на не, але скльки б вона не дивилася йому у вч, вн навть не моргнув. Здавалося вн гпнотизу . Потрусивши головою, аби позбутися цього вдчуття, Кайя простягнула парубку меч рукв'ям вперед.

- Не хочеш спробувати?

- Не вмю. - перекручуючи слова вдповв той, навть не подивившись на меч.

- А позавчора, коли ти напав на нас?

- Не пам'ятаю.