Читаем Brute force (СИ) полностью

Але то справи учорашнього дня. Нин ж я насолоджувався найкращими ракурсами з церемон вдкриття Турнру, як передавали мен мо маленьк помчники. Знаючи, що усе це спланувало пдготувало лише клька учнв, мимовол переймашся до них повагою. А особливо до Лт Поучан, яка на свому горбу тягнула усю органзацю, та ще й виконувала сво прям обов'язки, як голови учнвсько ради. Але це ще не означа, що я пробачив й ту пдставу з Турнром. Ось до реч вона сама - виходить у параднй мант на трибуну. Величезн екрани вдображають палаюче обличчя. Збоку могло б здатися, що двчина просто хвилються, але ж я знаю, що це не зовсм так, хе-хе-хе. Давай-давай, ширший крок, не сутулься, ось так!

- Сьогодн ми збралися тут, щоб побачити народження нашого майбутнього. - а голосок у не впевнений, навть гарний, якщо брати до уваги стан. - Королеви та Корол! Пан та панове! Ласкаво просимо на Лицарський Турнр!

нша на мсц уже б корчилася, а ця ще триматься. Ну, нехай стоть, нехай терпить. Препарат у мене довгограючий - вдпустить не скоро. Може навть завтра. Муа-га-га!

А тим часом унизу розвивалося чергове дйство. Сьогодн Арена перетворилася на справжнй олмпйський стадон. я не жартую - масштаби дйства, як для цього свту, вражають. Не зважаючи на загальну примтивнсть побуту, тут цнують хороше видовище, вмють його робити. З певним ухилом, звсно ж, але воно зрозумло. В такй сумш культур золоту середину просто не знайдеш, тому органзаторам доводилося викручуватися, включаючи в одну й ту ж дю одразу клька сенсв. Особливо мен сподобалися танцюристи, як кружляли по всй площ заповнено ефром Арени, залишаючи псля себе рзнокольоров шлейфи свтла й виписуючи ними хитромудр символи та взерунки. Якщо дивитися уважно, то можна було помтити, що насправд танцюриств лише тро-четверо, а вс нш - лише хн вдображення. Але усе було пдбрано виврено настльки точно й хитро, що здавалося, нби х там унизу з пвсотн. Для бльшост глядачв це було просто захоплива вистава, але для тих, хто вмв читати мж стрчок, одразу було зрозумло, хто тут за що вдповда, кому чим завдячу.

Нарешт настала наша черга. Учасники виходять на Арену, займаючи сво мсця. Потужн телескопи, встановлен на оглядових вежах, проектуючи на велетенськ люзорн екрани зображення кожного з учасникв. Неймоврно, вони навть за допомогою дзеркально технки умудрилися видати нормальну картинку! Цкаво, як вони будуть спостергати за нами на вдстан? Я теж виходжу. Крам ока поглядаю на свого сусда - котрийсь з знатних. На мене уваги не зверта. це добре, бо виглядаю я зараз, м'яко кажучи, не дуже.

Вчора я цлий день ходив у тй клятй лвре, що Лашура видала мен в перший день. Навть рукавички зняти не мг - в мене ж пд одягом голе м'ясо та сухожилля! Думав трохи попрацювати над новою оболонкою. Не вийшло, приперся Церес почав мене пиляти щодо готовност його НК. Добре, що вн був збуджений не почав задавати незручн питання. Так чи накше, а за створення ново шкри я взявся майже опвноч. Проблема була в тм, що сво стар оболонки я демонтував вдправив на переробку, а зробити нову не встиг - щоб урятувати Кайю незакнчений вирб довелося виривати з м'ясом, з основою, псуючи ункальне обладнання! Я довго намагався реанмувати бодай щось, але все було марно. Вдруге вдростити на соб ммкрил я уже не встигну - органзм тупо загнеться ранше, нж я отримаю основу, а дина система життзабезпечення зараз пдключена до Кай. Все, на що мене вистачило, це натягнути на себе товстий шар момерв, як мали виступати основою для ммкрилу. Дал я взявся шукати альтернативу. я знайшов!

Мо буци! Точнше не мо, а мого нося. Не зважаючи на те, що вони були зроблен з штучно шкри, для змагань вони пдходили значно краще за видане учасникам Турнру взуття. безкнечно краще за лакован туфл з пдборами та мереживом, ох ти ж гидота яка, в яких я цлий день бгав. Тод я й подумав: а чому б не зробити й соб щось таке? Я маю на уваз не взуття, хоча воно мен теж знадобиться, а сам матерал. Штучна шкра тому й називаться штучною, бо на дотик вигляд нагаду справжню. Нколи б не подумав, що буду натягувати на себе дерматин, але радикальн часи вимагають радикальних ршень!

Перший мй вирб дуже нагадував звичайний комбнезон, тльки з пришитими шкарпетками рукавицями. Могло навть скластися враження, нби з когось дйсно зняли шкру. Це враження було оманливе, секрет розкривався одразу ж, щойно ти торкався його поверхн. Якщо на вигляд вдрзнити його вд справжньо шкри було вельми складно, то на дотик пдмна була очевидна - надто жорстка, нееластична й тонка. Друга верся навпаки, мала надмрну товщину й псувала мен фгуру, на яку заглядалися не лише жител матку, а й половина мого класу.