Читаем Brute force (СИ) полностью

Академя гудла. Буквально. Учасники активно готувалися до Турнру, постйно займаючи ус можлив майданчики, класи, навть галявини й коридори... Т ж, хто не потрапив у число щасливчикв, одразу побгли робити ставки до Лашури - пдпримлива двчинка уже знала, як зграти каптал на струнах азарту натовпу. Турнр мав вдбуватися у клька етапв, але в останнй момент адмнстраця все перекрутила, тепер ус учасники мусять проходити додатков випробування. Скльки мен Ханл не пояснювала, я так не зрозумв, для чого х органзували. Скорш за все це щось схоже на квалфкацю, яка визнача порядок старту учасникв. До них входили не тльки результати фзично пдготовки, але й оцнки по всх предметах. Ханл увесь свй вльний час витрачала на фзичн вправи, при чому усю технчну творчсть спихнула на мене. Мен ж готуватися не було сенсу - у мене з незданого залишилася лише художня лтература, а решту мен влпили фактично автоматом. Напевно для того, щоб я ненароком не вилетв з змагання. ось я сиджу поряд з ншими учасниками, намагаюся вникнути в суть поставлених завдань. Граматика правильне складання речень - тут все просто. Але останнм було написання невеликого твору про якогось книжного героя. Що цкавшим виявиться твр, то бльше балв вн отрима. Я не одразу зрозумв, що вд мене вимагаться, а коли зазирнув у роботи свох однокласникв - завис надовго. не тльки я. Аналтик майже пвгодини розбирався, намагаючись вловити сенс написаного. це пд форсажем! Потм вн просто виплюнув мен список знайдених збгв мж роботами учнв та матералами з бблотеки. Подивився я на це, завис ще на хвилину.

Нколи б не подумав, що тут будуть оцнювати навики фкрайтерства! Принаймн так я для себе нтерпретував карлючки сусдв. Головним гером твору мав бути фольклорний персонаж, дуже схожий на такого-соб японського Вовочку, тльки не шкльного вку, а вже десь в часи студентського життя. Не довго думаючи, я врубив форсаж почав творити... Ну як творити, спочатку лпив з усього, що знав прочитав, а потм поступово втягнувся... Вдволкся лише тод, коли тн остаточно перекрили мен свтло. Пднявши голову, я побачив у себе за спиною половину учениць класу, як з цкавстю заглядали мен в зошит. Схоже мсцев не знайом з таким стилем, як 'стеб', накше б не стояли у мене над головою. Ну а я продовжував витворяти! По дзвнку здавши роботи, ус вдправилися на обд. Мене ж на харчування не поставили, я навть здогадуюсь - завдяки кому, тому я просто сидв на вулиц й займався своми справами через радоканал з базою. Коли ж ми повернулися за результатами - застали дуже цкаву картину: вчителька мови лежала на стол, червона як буряк, вчепившись у зошит, плакала гучно, довол непристойно хрюкала! Втихомирити вдалося лише вдбравши подразник.

- Ох-хр-хр! Ой! Фух! - вддихувалася жнка. - Ох, все! Чий це зошит? Кейнс?! Отако! Кейнс! Не треба... Не треба бльше та-га-га-ха-ха-кого писа-га-ги-ги-хи...

- Це пдйде твору в якост?

- Побачимо. - вчителька зтерла сльози полегшено зтхнула. - Тльки навть не думай ще раз таке десь написати. Це дуже... Непристойно. Ти не проти, якщо я покажу це свом колегам?

- Не проти. - вдповв й з якомога бльш байдужим обличчям, а жнка знову зайшлася смхом.

Пзнше виявилося, що свою писаниною я пдклав дуже велику свиню ншим учням, буквально паралзувавши роботу наставникв. Увесь вечр з учительсько було чути регт викладачв, а наступного ранку одна половина з них ходила з зрваними животами, а нша - червонли псля кожно третьо фрази. Ну звдки я мав знати, що у них тут в книгах записують тльки серйозн твори? Я потм спецально передивився ус книги, як тльки були в бблотец - няко сатири, няких анекдотв, няких комедй. Хоча н, клька анекдотв знайти вдалося, але виключно як зразки в пдручниках мови. Вдповдь знайшлася в пдручниках з етикету, буквально на перших сторнках. Виявляться в мсцевих традицях легка посмшка знаком поваги до опонента, широка посмшка - глузуванням, а регт вважаться ознакою божевлля. Тому, аби випадково не осоромити читача, в лтературу смшних моментв майже не вставляють. А якщо й вставляють, то читати так книги можна хба що крадькома.

Твр мен все ж зарахували, але бльше я свого зошита не бачив - сказали, що загубився. Звсно загубився, я навть бачив де, коли. Псля цього по всй Академ час вд часу можна було почути заливистий смх як учнв, так хнх наставникв, а кожна десята почута фраза викликала стриман посмшки оточуючих. Мен так доводилося навмисне занижувати свй рвень знань, аби не показати зайвого. А тепер на уроках узагал свтитися було протипоказано. Хтось може подумати, що це легко. Звсно, от тльки той, хто писав дипломну на замовлення розум, наскльки важко пдлаштовуватися пд рвень двчника. так уже вийшло, що тепер виконання домашнього завдання у мене займало стльки ж часу, як в будь-якого ншого учня. Ну то й грець з ним, у мене й без того було чим зайнятися.

Перш за все я включився у роботу свого польового дослдницького центру. Часу для роботи тепер було вдосталь, перш результати не забарилися.