Читаем Brute force (СИ) полностью

Мсце знаходження трупера вдалося знайти по спалахах розрядв. Його корпус був бля само води, ледь помтний у туман. А причиною його деактивац була куляста штуковина, край яко виглядав над пском. Ось тут я порадувався, що так вчасно зайнявся павучими залозами, адже мо синтетичн волокна в основному струмопровдн, я мав би реальний шанс зловити розряд. з павутиною таких проблем не виникло.

Витягнувши з себе десяток метрв нитки, я прикрпив один кнець до знято рукоят мачете, яка легким змахом руки перетворилася на кшку. Кшка зачепилася з першого разу, я швидко потягнув постраждалого до себе. На половин дистанц волоснь рзко розтягнулася розчинилася - агресивний туман не хотв просто так вдпускати свою жертву.

- Бачиш? - показую Кай ледь помтний кнчик волосн. - З усм трапляться таке, що в туман цей потрапля. Пдходити не думай.

- Навть не думала. - вдповла двчина, вдступаючи вд мене на клька крокв.

Почекавши ще клька хвилин переконавшись, що розряди вже не б'ють, я перевв костюм в режим повно золяц, натягнув капюшон, щоб Кайя не побачила пдняту на обличчя маску, метнувся до дрона. Пам'ятаючи минулий раз, я завбачливо вкрив свою поверхню неорганчним слизом, схожим по свох властивостях до силкатного клею. Повнстю вд туману це не захистить, але головним завданням цього покриття було вберегти чутливий до кислот ммкрил. Така обережнсть одразу ж себе виправдала, бо туман з минулого разу став ще бльш агресивним, за клька секунд мого перебування в небезпечнй зон покриття повнстю припинило сво снування. Вдруге я туди не ползу.

Трупер теж серйозно постраждав вд туману. Панцир наче корова язиком злизала, залишивши лише крихку керамчну пдкладку-золятор, що при першому ж дотику обсипалася пилом. Вуха-радари туман вигриз пд корнь. Шас теж позбулося скатв, але привд, окрм лвого переднього колеса, по якому били розряди, був ще робочий. Коли трупер активувався й почав крутити головою, Кайя ледве стрималася, щоб знову не закричати - настльки вн зараз був схожий на велетенського павука. Завантаживши його збраними зразками, я вдправив бдолаху на базу - ремонтуватися замнити нарешт сво шас на нормальн щупальця.

- Це ти теж збрав з пдручних матералв? - обережно поцкавилася Кайя, коли робот рвонув з мсця, обсипавши двчину землею з-пд колс.

- Трупер це був. Так х називай.

- х?! - вона витрщилася на мене. - То вн такий не один?!

- Вн не один. Нас 52 мльйона...

- Скльки?!

- ...скоро буде.

- Та ну тебе!

Впймавши дрона, що уже клька хвилин висв над нами, я перекинув соб ус дан розвдки. Болото, як я й пдозрював, розкинулося срою кляксою на клька клометрв у вс боки й було густо вкрите туманом, крзь який стирчали поодинок руни будвель. Деяк збереглися довол непогано, нш ж розвалилися купами камння. З усх бокв болото було оточене густим лсом, який рзко обривався пщаним схилом. Якби ця аномаля була статична, узлсся було б бльш похиле заросле чагарниками. Тут же лс мав чткий кордон. Це могло означати, що туман час вд часу вдступа, даючи флор зайняти нове мсце, а потм знову розширються, поглинаючи усю органку. В одному мсц втер трохи здув туман, вдкривши темну поверхню т гидоти, що замняла тут воду. На нй виднлася брудна коричнева пна, яка клаптями йшла за водою й рясно облпила поодинок острвки суш. Дрон також замряв показники радовипромнювання. Як очкувалося, усе болото займало лише ту територю, яку покривали невидим електромагнтн генератори. Вони ж створювали перешкоди для радозв'язку, а у центр випромнювання було настльки сильним, що дрон навть не змг туди наблизитися. правильно зробив бо, судячи з результатв розвдки, тамтешн випромнювання дуже близьке до мкрохвильового, може спалити незахищену електронку.

Склавши дрона, я звернув свою увагу на небезпечний предмет, який став причиною мого походу. Тепер я пригадую, що колись щось таке вже бачив. Ще коли ловив капсулу з каталзатором. От тльки тод мене струмом не било. Чи било? Цлком можливо, що саме ц шоков мни й були причиною збов у робот НК. Як би це з собою забрати, щоб мене не довбануло?

- Кайя.

- Ну що ще?

- Накидку позичиш?

- Навщо?

- Побачиш.