Читаем Знахар полностью

– Лише одне не підходить, – сказав Кшисєк, – це був перший раз, коли він зіграв усе так видовищно. Це не його стиль. Поки ніхто з постраждалих не був на сто відсотків впевнений, чи вони були вбиті, покінчили життя самогубством, чи з ними стався нещасний випадок. Ми радше здогадувалися, ніж знали. Це ніяк до нього не пасує.

– Під час слідства все з’ясується, – прокоментував поліцейський. – Без зайвих слів, цього разу це справа про вбивство. Медійна справа. І я подбаю про те, щоб люди в Нисі подивилися на це ширше.

– Гадаю, я можу вам у цьому допомогти. – Кшисєк підійшов до телевізора і вказав на одного з людей, які вешталися на місці злочину. – Це мій брат, як я вже казав, він поліцейський. До того ж, думаю, не потрібно буде їм щось підкидати, бо нещодавно він казав, що вони займаються справою хлопа, повішеного на ланцюгу. Якщо він там, то це дійсно має бути щось серйозне, тому що так він працює в столичній поліції.

– Столична поліція, і в Нисі? Неможливо, вони, мабуть, сформували спеціальну групу, а значить, серйозно ставляться до справи. - Генрі потер руки. – Моя теорія працює. Якби все це виявилося правдою, ми мали б найбільшого серійного вбивцю в історії Польщі!

– Давайте поки охолодимо наші емоції, – сказав Якуб над чашкою з паруючою кавою.

Ранковий хаос був перерваний звуком текстового повідомлення з мобільного телефону Кшисєка. Кожен мимоволі дивився в свою сторону, але ніхто не коментував.

Лікар Карасінський: Мій брат сьогодні прибув до Жешува. Приїжджай. Зможеш?

– І що там? – недбало запитала Вероніка.

– Позичиш машину? – сором’язливо запитав він. – Або підкинь мене до Жешува на дві години?

– Вибач, мила, але у мене на сьогодні свої плани, – усміхнулася Вероніка. – Може Якуб чи Генрі?

– Я не можу, – заперечив поліцейський. – Служба - не дружба, як кажуть.

– Візьми мій "мерс". – Якуб знову довго позіхнув. – Ключі біля куртки висять, документи в бардачку. Я сьогодні сплю. І не бійся щось зіпсувати. Застрахований. Повертайся до обіду.

- Дякую!

– Дрібниця. – Якуб узяв каву, яка, мабуть, не розбудила його, і поплентався до спальні.

Хлопець швидко відповів Карасінському.

Кшисєк: Буду. Надішліть адресу.

Не чекаючи відповіді, він на ходу випив каву і побіг переодягатися. Він не знав, що дало йому такий позитивний поштовх: факт їзди на мерсі чи проблиск надії у зв’язку з повторним поглядом на його хворобу. Новим поглядом, з боку спеціаліста. Здавалося, він знав, що це не допоможе, але десь у глибині його свідомості щось дзвеніло, проблиск світла в кінці тунелю.

– Тож побачимось увечері? – вигукнув Генрі.

– Так! – гукнув у відповідь Якуб із-за зачинених дверей спальні.

– Тоді бувай! – Поліцейський махнув рукою, щоб піти. Він почалапав до дверей у своїх шльопанцях. Через деякий час почувся звук запуску двигуна. Все ще навантажений емоціями правоохоронець поїхав додому.

Тим часом Кшисєк швидко переодягнувся у повсякденний одяг і буквально пробіг через кухню. Вероніка зупинила його помахом руки, щоб поцілувати в щоку.

Нормально, страта серед білого дня на очах публіки. Адже, якби Якуб... Не варто про це й говорити.

– Спокійної дороги, – усміхнулася вона зі своїм звичним шармом.

Він схопив ключі та відчинив двері гаража. Мерседес Якуба стояв поруч із машиною Вероніки, майже однаковий. "То є в людей гроші", як казала його бабуся. Кшисєк схопився за ручку дверей - в цей момент в машині спалахнуло світло, і, після того, як двері відчинилися, машина заговорила з ним надзвичайно сексуальним голосом безсумнівно красивої жінки.

Привіт, Якуб. Куди ми йдемо сьогодні?

Сидіння відсунулося назад зі слабким дзижчанням. Америка!

Кшисєк сів і обережно, двома пальчиками, охопив кермо. Так, не злапав, але охопив. Різниця була. Величезна.

Рівень палива – дев’яносто відсотків. Чи варто повторювати останній маршрут до Ниси?

Він натиснув червону кнопку "Ні" на дисплеї біля центральної панелі. Він, напевно, міг би і відповісти, але було якось ніяково.

Зараз! Раптом щось запекло під черепом. Що там сказала та німецька пані? Ниса?

Введіть пункт призначення.

На дисплеї була красива екранна клавіатура. Однак Кшисєк не мав наміру входити в пункт призначення. О ні! Він натиснув пункт "Меню", а потім "Останні маршрути".

Бах! Наче хтось по голові дав.

Ниса.

Сандомир.

Варшава.

Конське.

РОЗДІЛ 13

Тим часом у Марека Шорци забурчало в животі. Ну як не бурчати, коли навколо витає запах шашлику, ніби терорист тримає тебе під прицілом, і ти повинен робити все, що він хоче.