Читаем Знахар полностью

– Привіт, Кшисєку! – Професор втішився, побачивши хлопця. - Радий тебе бачити. Не тому, що ти скоро помреш, але я завжди радий тебе бачити.

Що ж, Мар’ян Блажеєвський був досить специфічною людиною. До нього неможливо було залишитися байдужим, його або любили, або ненавиділи, він був безжально прямим. Крім того, він характеризувався поведінкою, яка не відповідала займаній посаді та його шістдесятирічному віку. Він був істориком, відомим і талановитим, але його великою пристрастю були діалекти. Він чудово володів сілезьким, львівським і варшавським діалектами, а також тюремною "фенею". Нічого не поробиш, при цьому багато діалектних слів увійшло в його повсякденний словниковий запас, і іноді він міг робити досить різкі висловлювання. Він стримував себе, як міг, але не раз з цього приводу виникав скандал. Коли ректор дорікнув йому за написання історичних книжок, які межують із фантастикою, додавши, що такому відомому професору недоречно підзаробляти таким чином, він відповів: "Пане, та на цьому в мене заробітку, як на жидівському хую". Його мало не вигнали з університету.

– Я теж радий вас бачити, професоре.

– Заспокойся, ми самі, як і домовлялися, будемо на "ти".

– Їхм, – значуще кашлянув незнайомець.

– Курва мать, я зовсім забув. – Професор ляснув себе по лобі розкритою долонею. – Мій давній колега, доктор Яцек Карасінський. Фахівець з релігії та культурології, сьогодні в ролі експерта. Пробач за виклик консультанта, але часу було так мало, а ти ж знаєш, скільки у мене всього в голові.

– Карасінський, – приятель професора подав Кшисєку руку.

– Кшись Шорца. Приємно познайомитись.

– Почнемо з того, що, хіба, ми небагато тобі допоможемо. Справа виглядає безнадійною.

Почувши це, Кшисєк дуже занепокоївся. Він дуже розраховував на професора, кілька разів надсилав йому свої знахідки, картотеки осіб, а нещодавно навіть інформацію про Решль, яким погрожував вікарій.

– Але ми не залишимо тебе одного. – Професор поплескав його по плечу. – Якщо дозволить час, за кілька днів ми надішлемо тобі короткий звіт про всі ці випадки. Сьогодні ми можемо прочитати невелику лекцію.

– Можливо, це допоможе тобі зв’язати нитки сюжетів, – додав Карасінський. – По-перше, нам потрібно зробити певне припущення. Ну, ми вважаємо, що це серійний вбивця. Цей чоловік насправді вбиває людей, пов'язаних з усіма формами, ну... таємних знань.

– Скажемо прямо, що чарів, – сказав Блажеєвський.

– Так, спрощуючи, тих, що певним чином займаються чаклунством. Але ж ми не пишемо докторську дисертацію, просто невимушено спілкуємось. Отже, у нас є мисливець на відьом, це для нас факт, і ми зіставляємо дані, які ти нам надіслав. З цим припущенням ми можемо далі жонглювати невідомими, щоб дійти до рішення.

– А почнемо ми з того нещасного Решля. – Блажеєвський відкрив свій великий блокнот у коричневій шкіряній палітурці з сотнею барвистих закладок, затиснутих між окремими сторінками. Усе це змусило мене подумати про зграю змій, які втікають із параду кохання.

– Ну, я знаю, що це не зовсім те, як кажуть, – сказав Кшисєк.

– Коханий мій – Професор розгорнув зошит, а потім з гуркотом вдарив ним. – Там нічого не так, як здається. Але справа Решлю цікава тим, що вона чудово показує кілька речей. По-перше, це одразу показує нам, хто тут неук і невіглас. Якщо вікарій посилається на нібито останнє спалення відьми в Європі, то він дурко.

– Він не один, – підключився Карасінський. – Не знаю, чи дивишся ти телевізор, але "Діскавері Історія" є досить популярним каналом. Там такі круті ролики, які представляють місця з сильною історією, пов’язаною з ними. І в ось такій цій інтермедії маємо групу скаутів з гітарами, які співають пісні біля багаття вночі. З’являється підпис: "Решль, місце спалення останньої відьми в Європі". Чи є сила?

– Так, – погодився Кшисєк.

– І тільки сила, бо правди там ні на гріш, – усміхнувся професор. – Зате видно, який рівень представляє цей канал. Так ось, Барбара Сдунк, або Здунк, справді була спалена на вогнищі в місті Решль двадцять першого серпня тисяча вісімсот одинадцятого року. І на цьому схожість із легендою закінчується.

– Її вирок затвердив сам король Пруссії Фрідріх Вільгельм III, – вставив релігієзнавець. – Але його не можна назвати приборкувачем відьом, тому що вирок він підписа не проти відьми. Барбара народилася біля Бартошиць, була нормальною дівчиною, дочкою пастуха. У неї не було контактів з дияволом, просто не пощастило з чоловіками. У сімнадцять років вона вже мала стосунки з солдатом, вийшла заміж за іншого солдата і взяла його прізвище. Через шість тижнів вона розлучилася зі своїм чоловіком і потрапила в обійми низки коханців. У віці тридцяти восьми років вона закохалася в молодого двадцятидворічного батрака на ім’я Якоб Остер. Однак старша жінка йому швидко набридла.

– Зневажена Барбара підпалила будинок, де спав Остер, – перехопив розповідь професор. – Її коханий врятувався, але кілька людей загинули у вогні. Це була тисяча вісімсот сьомий рік, середина вересня.