Читаем Знахар полностью

Кшисєк навіть не запитав, звідки цей тип знає про ключ. Просто сказав "до побачення" і сів на велосипед. Згідно з сьогоднішнім списком, він мав ще одну позначку на маршруті подорожі через людей, замішаних у справу Зенобії. Якщо Вероніка вірно пояснила трасу, за якихось двадцять хвилин він мав би поставити велосипед перед будинком священиком і тиснути руку вікарію.



Кшисєк не почувався добре в церквах. Він був класичним поляком, тобто "практикуючим невіруючим". Святвечір? Та будь ласка, він і коропа з’їсть, і подарунок і сам дасть, і прийме, і для неочікуваного гостя місце знайдеться, десь збоку, але ж є таке. Сіно та облатка – бажано, щоб вони були залучені до різдвяного номера місцевої газети. Великдень? Яєчки, кошик і молитовна пика, потім три дні їжі і горілочки. Весілля та похорони? Обов'язковий. Буває, що з розгону в неділю до церкви або коли є якась справа з Богом, наприклад, наближається сесія або у пухлина мозку, яка, безумовно, смертельна, з'явиться. Як тривога, то до Бога, і як кажуть американці: атеїстів в окопах немає.

Чому Кшисєк не дуже добре почувався в церкві? Все хіба через специфічній настрій, який створювала сама будівля. Заходиш і відчуваєш, ніби твою душу при вході конфіскував ангел у чині гардеробника. Навіть якщо ти ступаєш якомога тихіше, десятки херувимів і святих, прибитих навіки до стін і колон, дивляться на тебе, як на злодія, що з кожним кроком краде їхній дорогоцінний спокій. Гротескно розп'ятий Месія завжди дивиться в стелю або споглядає на підлогу. Незважаючи на те, що художник випив відро горілки, щоб надати йому вигляду людини, яка вмирає у своєму творчому божевіллі, він все одно завжди виглядає, як хіпі під кайфом. Можливо, якби одного з цих доморощених скульпторів розіп’яли перед іншими, це мало б якийсь ефект. І, нарешті, ця мішанина віруючих, переважно тих, хто "мусить", тих, "бо так треба", а дехто "за звичкою". Звичайно, є також віруючі з великої літери "В", вид, який сьогодні в Польщі практично вимер.

Початок меси – автобусна фаза. Кожен бореться за місце. Чути поспішне шаркання, рохкання та штовхання. Коли вся група розсаджується відповідно до неписаних правил, відомих лише місцевій громаді, починається фаза перегляду, тобто всі крутять головами вліво і вправо. Хто прийшов, з ким і, головне, в чому. Ревю мохерових шапок, беретів і капелюхів, виготовлених жінками, які не знімають головних уборів у церкві, що, за думкою Кшисєка, було дивовижним. З одного боку, цілковита непошана до Бога, а з іншого, хоч і несвідоме, але все ж визнання того, що Церква ставиться до них як до нижчих істот. Раніше їм доводилося носити головний убір у храмі, тому що від них цього вимагали. Цікаве повернення до тих часів, коли вважалося, що жінки не мають душі і їхня єдина роль — служити чоловікам, а диявол міг звити гніздо в їх волоссі, щоб спокусити невинного хлопа. Можливо, одного разу войовничі феміністки стоятимуть перед дверима новозбудованого за гроші платників податків Храму Божого Провидіння і зриватимуть шапки з голів жінок, які заходять, а навколо майорітимуть транспаранти: "Пиздою не будь – берет з голови, і в путь!".

Наступна справа, яка непокоїла хлопця на месі – сільські красуні вбрані краще, ніж на дискотеку. Для багатьох служби були єдиною причиною, чому вони щонеділі чемно чимчикували до церкви. Чоловіки стояли ззаду, біля входу, смиренно склали руки в молитві, дивилися на слизьку підлогу, відраховуючи хвилини до кінця, найчастіше з легким похміллям після вчорашньої горілки з шуряком. Стан перепою вони маскували дешевим одеколоном, який навіть найбільш не маючий душі та чулості хімік, справжній "лікар зло", не наважився б випробувати на тваринах. Потім фаза зборів на тацю, коли в кожній кишені був інший набір дрібних грошей і одна запасна десятка, залежно від того, скільки кинув сусід і хто за цим спостерігав. Кшисєкові це не подобалося, він навіть ненавидів, тож єдиною церквою, яку він терпів, була церква святого Якова в Сандомирі, якою керував домініканський орден.

Меси були короткими, приємними з дивовижними проповідями, які хотів слухати навіть атеїст, яким Кшисєк, напевно, був, як він сам і підозрював. Якщо такого безбожника потягли на месу, то в цьому мало бути щось.