Читаем Знахар полностью

От же ж курва! Що це? Це він? Звичайно, що він. А де блондинка? І якщо це він, то читав його електронного листа. Зрештою, він її чоловік. Заєбісь! Він був готовий.

– Застрягло какао? – посміхнувся незваний гість. – Я Якуб. – Він простягнув руку, яку Кшисєк машинально потиснув.

– Кшисєк.

– Ну а брудера обіцяю в наступний раз. Я машиною. Ти теж?

– Теж.

– Що скажеш? Хочеш бути здоровим? В тебе десять секунд, щоб вирішити.

– Хочу! – видавив він з себе, подумки картаючи за надмірний ентузіазм. Так, він погоджувався, так, він хотів бути здоровим, так, щонайбільше, пізніше відмовитьс. А може, він його дурив? Але як би він дізнався про електронний лист?

– Чудово! Я радий. Але до цього додаються правила, укладаємо деяку домовленість. Щось на кшталт причинно-наслідкового зв'язку.

– Що, я, мабуть, маю нехтувати лікарями?

Це перше, що спало йому на думку. Напевно, як наслідок лекції, яку прочитав доктор Радзішевський.

– Адже ваш лікар казав вам цього не робити. – Знахар розвалився на лавці і подивився на сонце. – Я знаю доктора Радзішевського краще, ніж тобі здається. Крім того, я дзвонив йому, він розповідав мені про тебе тільки хороші речі і навіть попросив мене подбати про ту пухлину в твоїй голові. Думаєш, як я тебе знайшов? Бо впізнав твоє обличчя по фотці у Фейсбуці.

– Як це так? Як сказав? А лікарська таємниця?

– Хех, коли хтось рятує твою дитину від лейкемії, у тебе з'являється борг, який треба віддати. Зрозумієш, якщо дозволиш себе вилікувати.

– Дозволю? Я ж вже погодився.

– Поки що ти виявив бажання одужати. Попереду довгий шлях до зцілення, і ти мусиш погодитися на певні умови. Знаю, це все дуже швидко, дія дуже швидка, тип присідає на лавку, валить прямо, диктує умови, збожеволіти можна. Ти, напевно, уявляв собі це інакше: що отримаєш електронного листа з номером рахунку, а потім відвідаєш курінь, повний трав і секретних зілля. Вибач, що я тебе підвів, але це все через мою повагу до часу. У мене самого його не так багато, та й в тебн, гадаю, теж, чи не так?

– Приблизно півроку, – відповів Кшисєк. – Начебто і багато, і мало водночас.

– Наважуся стверджувати, що в даному конкретному випадку – небагато.

Хлопець ствердно кивнув.

– Чудово, основи для діяльності є, згода пацієнта теж є. Тепер подальші формальності. Справа перша – ти маєш пожити в моєму домі. Два тижні, не більше. Зранку до вечора можеш робити все, що хочеш, навіть їздити на інший кінець Польщі на лікування і таке інше. Однак я вимагаю, щоб ти був удома вночі і щовечора годину розмовляв зі мною. Це все.

– І що, якщо я буду дотримуватися умов, ви мене вилікуєте?

Дійсно, не так він уявляв собі зцілення, може, шаманського лікування і не очікував, але трохи містики не було б зайвим.

– Не знаю, чи зможу тебе вилікувати. Я маю цю силу, віриш ти в це чи ні, це не має значення. Цей час дасть мені змогу краще тебе пізнати, вирішити, чи є твоє життя цінним. Хто знає, може, ти вбивця, ґвалтівник, може, крадеш, торгуєш наркотиками. Може, в твоїй душі є зло. Це покаже час. Але я думаю, що це не надто висока ціна за те, що ти зможеш розважати своїх онуків у старості?

– Ми будемо розмовляти?

– Ну, здебільшого розмовлятимемо, а чого ти очікував?

– Терапії якоїсь, не знаю, лікування, настоїв.

– Чорних котів, що охороняють мою алхімічну лабораторію, де я готую мікстури? Припарки з дощових черв'яків, темні процедури, опівнічні прогулянки на цвинтар? Я можу все це влаштувати. Якщо тобі стане краще, буде весело. Не знаю, як до цього поставиться Вероніка, вона не дуже любить котів, терпіти не може черв'яків, їй більше подобається опівночі бути в ліжку. Вона скептично ставиться до шаманських витівок, вона велика раціоналістка.

– Раціоналістка? Вона не виглядала такою в TVN.

– Ти здивуєшся, як змінюються погляди людей, коли їх ставлять перед обличчям здійсненого дива.

– Це все дивно...

– Слухай, чемпіоне. Я не хочу від тебе ні копійки. Дах над головою, повний пансіон і в бонус – добре наповнений погріб з напоями. А якщо захочеш, будеш допомагати по господарству такій гарній білявій дупі. Тобі сподобається.

Кшисєк почервонів. Але шило вже було випущено з мішка. Якуб тим часом продовжував:

– Я вже збирався їхати до тебе, але щоденна доза фізичних вправ дала про себе знати. Ставлю питання чітко, бо мій час дорогоцінний, в першу чергу для мене самого. Тебе може дивувати все це, наскільки людина, яка почула, що скоро помре, може бути здивована будь-чим.

– Твої висновки є надзвичайно точними.

– Гарантую, що вони тобі ще не раз набриднуть. Гаразд, я мушу йти, бо замерзну. Ось твій мобільний, я подзвоню тобі завтра і скажу, звідки Вероніка тебе забере. – Він простягнув йому старий "Самсунг". – Не розряди його.

– Але...

– Балачкам кінець Побачимося пізніше.

– Привіт.

Кшиштоф ляснув себе по одній щоці, потім по другій. Він не спав. Про всяк випадок перехрестився. Бабуся казала, що якщо сниться кошмар, то треба будь-що перехреститися, це віджене злого. Він був упевнений. Не спав.

РОЗДІЛ 3