Читаем Сталіна не було полностью

Сталіна не було

Борис Херсонський – один з провідних російськомовних поетів України, лауреат численних міжнародних премій, в останні роки пише не тільки російською, але й українською мовою та перекладає українською свої російськомовні вірші. У збірку «Сталіна не було» ввійшли як нові твори, написані українською, так й автопереклади, зроблені у 2016–2017 р.Тематика та стилістика віршів типова для автора – сюрреалістичні спроби осмислити історію тоталітаризму, «біографічна лірика», нариси побуту п’ятдесятих-шістдесятих років минулого сторіччя, у які несподівано вторгаються образи середньовіччя, відлуння війни на Донбасі, монстри юрського періоду… Значну долю у збірці займають біблійні мотиви. Тобто у своїх українських віршах поет залишається сам собою. Але уважний читач знайде тут й відгуки класичних зразків української поезії.

Борис Григорович Херсонський

Поэзия18+

Борис ХерсонськийСталіна не було

♦ ♦ ♦

Що було нещодавно? Сталіна не було.Й Леніна не було. Минуле прозоре, як скло.Але не побачиш нічого, як не дивись у вікно,Вікно – не пляшка, і де ж у просторі дно?Де ти, штучний спутниче, не памятаю риствого обличчя, лиш гавкіт собаки сумний.Й чому я ношу слов’янське ім’я Борис,а не юдейске Берка? Хто я взагалі такий?І народився я не в Одесі, а в Чернівцях,і як цю провину вибачить мені городянин?Минулий рік – що в домовину цвях.Треба їхати звідсі, не чекаючи дня уродин.

Монолог

♦ ♦ ♦

мені тринадцятий миналоу школі я вивчав Тарасажиття складалося невдалохрущовський рік порожня касаза білим хлібом в довгій черзіяк у москві до мавзолеюстоять похмурі люди змерзлів гастрономію бакалеюде ж за селом пасуть ягнятокдесь на підручника сторінціпривіт Тарасе дня початоксиджу з млинцями наодинціхолодні сірі як обличчястарих сусідів з півпідвалудвадцяте тужнеє сторіччяспіва тиранам піснь зухвалумені тринадцятий миналоі Боже як давно минулоі смерть своє готує жалояк кат до скроні тулить дулоо думи мої діти моїповсякдень з вами лихо й лиходесь у приймальному покоїдуша моя зітхає тихоа там десь розуму палатазалізне ліжко без матрацатам ковдра як життя строкататам школа де вивчав Тараса

♦ ♦ ♦

у перспективі кожне дерево поліно колода чи плахаа поки що між гілок клацає мала птахав перспективі всі ми пригорща прахунавіть ти козаче впертий не знаєш жахунавіть ти ледаче шабля люлька-бандуракінь прив’язаний неподалік у коняки губа не дуращипає травичку дивиться чорноокий в козацьку спинуа козак співає-волає на всю Українуа вся Україна чує-слухає бо не почути не можнаповна пляшка у перспективі пляшка порожнятому-то і ридає-плаче верба біла бурхливощо їй не до вподоби загальна ота перспективащо охолоне земля покриється крижаною короюнічого не росте ані на горі ані під гороюі що залишається тут герою зі співом і гроютому-то смутно часом навіть герою

♦ ♦ ♦

не кажіть світ зловив нас в мережутому що ми самі є мережащо впіймала світживийнадзвичайно зворушливийми зловили світ і тепер не знаємояк ним розпорядитися