Читаем Ловець тіні полностью

Речові докази: наплічник, альпіністський шнур, мисливський ніж, револьвер Ruger-SP101.

Відбитки пальців хлопця на альпіністському тросі й на рукоятці ножа, залишеному в грудях дівчини: він наказав йому зв’язати дівчину й зарізати, якщо той хотів урятувати собі життя.

Убив хлопця пострілом у потилицю.

Нафарбував дівчині губи (щоб сфотографувати?).

Залишає соляну фігурку поряд із жертвами (ляльку?).

Речові докази: мисливський ніж, револьвер Ruger-SP101.

Убиває агента Стефано Карбоні пострілом у груди.

Стріляє в агентку Пію Рімонті, поранивши її в живіт. Потім роздягає її. Приковує до дерева наручниками, піддає тортурам і добиває мисливським ножем. Фарбує їй обличчя (щоб сфотографувати?).

Поки Моро писав, Сандра відразу збагнула різницю в деталях, зібраних у місцях першого й другого злочинів. На другому їх було менше, і вони здавалися не такими очевидними.

І цього разу убивця не залишив для них нічого. Ніяких фігурок, ніяких особистих знаків.

Закінчивши, віцеквестор звернувся до присутніх:

— Я хочу, щоб ви знайшли кожного виродка чи маніяка з попередніми притягненнями до відповідальності за сексуальні злочини в цьому місті. Ви мусите всіма правдами й кривдами витягнути з них усе, що їм відомо. Ми повинні ще раз переглянути їхні справи, слово за словом, перевірити, якщо виникне потреба, усі їхні пересування протягом останніх років. Хочу знати те, що є в їхніх комп’ютерах, які сайти вони відвідують, над якою бридотою мастурбують. Отримаємо роздруківку їхніх телефонних номерів, зателефонуємо на кожен номер — на всі до одного! — аж поки щось не з’ясується. Вони повинні почуватися під прицілом, загнаними в куток. Наш монстр не міг вигулькнути нізвідки, у нього повинно бути якесь минуле. А тому перечитайте звіти та протоколи розслідувань, прискіпуйтеся до кожної дрібниці, що впаде в око. І принесіть мені щось на цього сучого сина.

Моро завершив прочухана, гепнувши кулаком об стіл.

Планерка закінчилася.

Сандрині підозри дістали підтвердження: у них не було ніяких зачіпок. Від цієї думки стало тривожно на серці. У душі знала, що не лише вона так почувалася. На обличчях колег відбивалася та сама збентеженість.

Поки всі виходили із зали, вона на мить зустрілася поглядом з комісаром Креспі. Вигляд у літнього поліціянта був замучений — так, ніби події останніх днів стали для нього важким випробуванням.

— Ну, то як минув огляд квартири Астольфі? — запитала вона.

Креспі відповідав за обшук помешкання судмедексперта, який наклав на себе руки.

— Ніякого зв’язку з убивством.

Сандра здивувалася:

— Тоді як ти поясниш те, що він вчинив?

— А хто його знає! Оті з ЦОС перебрали до дрібниць усе його життя, кожну його хвилину й нічого не знайшли.

Вона не могла цьому повірити. Як це?

— Він міг відразу допомогти нам урятувати Діану Дельґаудіо, а замість цього залишив її помирати. А потім приховав і знищив доказ. Нікому не спаде на думку допомагати злочинцеві, якщо він у цьому особисто не зацікавлений.

Креспі збагнув, що говорить занадто голосно, а тому підхопив її під руку й відвів убік:

— Не знаю, що там вдарило в голову Астольфі, однак подумай: навіщо йому було знищувати соляну фігурку? Так, він був самотній. Відлюдькуватий тип і, правду кажучи, нікому не подобався. Можливо, у нього були причини не довіряти квестурі чи взагалі людській расі. Хтозна. З деякими соціопатичними особами таке трапляється, вони скоюють страшні та незбагненні вчинки.

— Ти кажеш, що Астольфі був божевільний?

— Божевільний — ні, хіба що дещо втратив самоконтроль. — Він помовчав. — Якось я заарештував педіатра, який у кожному сто одинадцятому рецепті виписував хибні ліки. І ті бідолашні діти потім мучилися, але ніхто не розумів причини.

— Чому саме сто одинадцятому?

— А хто його знає!? Однак саме ота точність його й видала. Щодо решти, він був чудовим лікарем — на диво уважним, турботливим. Може, просто мав потребу час від часу давати волю темній стороні своєї душі.

Утім таке пояснення Сандру не переконало.

Креспі поклав руку їй на плече: