— То це тому він захоплювався усіма цими фокусами з жіночністю?

— Насправді да Вінчі виступав за рівновагу між чоловічим і жіночим началами. Він уважав, що душа людини може просвітліти, лише якщо поєднуватиме в собі елементи і чоловічого, і жіночого.

— Що, прутень і дірку? — запитав хтось.

Аудиторія щиро розсміялася. Ленґдон хотів було пояснити етимологію слова «гермафродит», розповісти, як воно пов’язане з Гермесом та Афродітою, але щось вчасно підказало йому, що серед цієї публіки цього робити не варто.

— Гей, містере Ленґдон, — озвався якийсь дебелий чолов’яга. — А правда, що «Мона Ліза» — це портрет самого да Вінчі в жіночому одязі? Я десь таке чув.

— Цілком можливо, — відповів Ленґдон. — Да Вінчі був пустуном. Комп’ютерний аналіз «Мони Лізи» й автопортрета да Вінчі засвідчив, що деякі риси цих двох облич дивовижно схожі. Втім, хоч би що там задумував да Вінчі, — вів далі Ленґдон, — його «Мона Ліза» — це ані чоловік, ані жінка. Це тонке втілення ідеї двостатевості. Вона поєднує в собі обидва начала.

— А може, це у вашому Гарварді просто заведено так замудро про це говорити, коли ж, по суті, Мона Ліза — це лише одна потворна баба.

Ленґдон розсміявся.

— Може, й так. Але да Вінчі залишив вагомий натяк на те, що портрет був задуманий як гермафродитний. Чи хтось із вас чув про єгипетського бога на ім’я Амон?

— Аякже, чорт забирай! — вигукнув той самий здоровило. — Це бог чоловічої сили!

Ленґдон був вражений.

— Це написано на кожній коробці з презервативами «Амон». — Здоровань широко вишкірився. — Там намальований чоловік з головою барана і написано, що це єгипетський бог чоловічої сили.

Ленґдон не чув про таку марку презервативів,, але йому сподобалось, що виробники запобіжних засобів написали на своєму товарі все правильно.

— Молодець. Амона й справді зображали як чоловіка з головою барана, тобто тварини агресивної і вкрай нерозбірливої в статевих контактах.

— Правда, хай йому грець?

— Правда, — підтвердив Ленґдон. — А знаєте, як звали напарницю Амона? Єгипетську богиню плодючості?

На кілька секунд запала тиша.

— Ісіда, — сказав Ленґдон, узявши фломастер. — Отже, маємо бога-чоловіка на ім’я Амон. — Він написав це слово на аркуші. — І богиню-жінку, Ісіду, чиє ім’я можна відчитати з давньої піктограми як Л’ІЗА.

Ленґдон написав на аркуші друге ім’я і відступив від проектора.

— Вам це нічого не нагадує? — запитав.

— Мона Ліза... оце так! — вигукнув хтось із присутніх.

Ленґдон кивнув.

— Отже, як бачите, не тільки обличчя Мони Лізи поєднує в собі чоловічі й жіночі риси. Її ім’я — це анаграма божественного союзу між чоловічим і жіночим началом. І саме в цьому, друзі, полягає маленька таємниця да Вінчі, і саме тому Мона Ліза так загадково усміхається.

— Дідусь тут був, — Софі несподівано опустилась на коліна, коли до «Мони Лізи» залишилося якихось десять футів. Вона спрямувала ліхтарик на пляму на паркетній підлозі.

Спочатку Ленґдон нічого не побачив. Він став навколішки поряд із нею і тоді помітив краплину засохлої рідини, що світилась у темряві. Чорнило? Раптом він згадав, для чого насамперед використовували невидиме світло. Кров. Його нерви напружились. Софі мала рацію. Жак Соньєр і справді навідався перед смертю до «Мони Лізи».

— Він не ходив би сюди просто так, — прошепотіла Софі і підвелася. — Я знаю, він залишив мені тут якесь повідомлення. — Швидко подолавши ті кілька метрів, які залишалися до «Мони Лізи», вона посвітила на підлогу просто перед картиною. Поводила променем туди-сюди по голому паркетові.

— Тут нічого немає!

Цієї миті Ленґдон помітив на захисному склі перед «Моною Лізою» якесь слабке пурпурове мерехтіння. Він узяв Софі за зап’ясток і повільно спрямував ліхтарик на саме полотно.

І вони разом застигли на місці.

На склі, просто впоперек обличчя Мони Лізи, пломеніло шість слів.

Розділ 27

Лейтенант Колле сидів за столом Соньєра і здивовано слухав, ідо казав йому по телефону Фаш. «Чи добре я все почув?»

— Брусок мила?' Але як Ленґдон дізнався про маячок?

— Софі Неве, — відповів Фаш. — Це вона йому сказала.

— Як? Навіщо?

— Гарненьке запитання, але я щойно прослухав запис, який підтверджує, що вона його попередила.

Колле онімів: «Що Неве собі думає? Фаш має докази, що Софі зірвала операцію із затримання злочинця? Софі Неве не лише звільнять з роботи, вона може опинитися за ґратами».

— Але, капітане... то де ж Ленґдон зараз?

— Ще десь спрацювала пожежна сигналізація?

— Ні, капітане.

— І ніхто не пролазив попід ґратами на вході до Великої галереї?

— Ні. Там весь час чергував один працівник служби безпеки Лувру. Як ви й просили.

— Добре. Очевидно, Ленґдон досі у Великій галереї.

— В галереї? Що він там робить?

— Охоронець зі служби безпеки Лувру озброєний?

— Так, капітане. Це начальник охорони.

— Скажіть йому, хай зайде досередини, — наказав Фаш. — Доки мої люди знову займуть пости по периметру музею, мине кілька хвилин, а я не хочу, щоб Ленґдон тим часом вислизнув. — Фаш на хвильку замовк. — І ще скажіть цьому охоронцеві, що агент Неве, мабуть, теж там із ним.

— А я думав, агент Неве пішла.