Читаем Як Україна втрачала Донбас полностью

«Я сьогодні розмовляв із продавчинею в одному з великих магазинів нашого міста. І вона мені каже: «Олександре Сергійовичу, у нас у місті з’явились якісь люди, якісь невідомі особи». Я кажу: «Може, тобі це здається?». Вона каже: «Ні. Я все життя пропрацювала в торгівлі, і я дуже чітко розрізняю тих людей, які місцеві, і тих, хто приїжджі. Я вам кажу, що в нашому місті сьогодні перебуває якась група людей «не наших», які ходять по магазинах, в тому числі, вони гріються там, і це чітко видно», — розповідав Олександр Єфремов.


Із контексту було зрозуміло, що Єфремов, як і Пристюк, мав на увазі «гастролерів» із західної України. І якщо тоді ці слова здавалися брехнею, то в контексті подальших подій цілком можна допустити, що продавчиня з розповіді Єфремова справді помітила приїжджих — тільки з Росії.

8 лютого у Донецьку знову зійшлися учасники двох мітингів. Прихильники Майдану вийшли до будівлі обласної прокуратури, щоб вшанувати пам’ять загиблих у Києві. Навпроти них зібралася більш численна провладна акція. Її учасники, які здебільшого були тими ж найнятими «тітушками», вигукували погрози та образи на адресу опонентів Януковича. На мітингу Антимайдану у цей день з’явився ветеран антипомаранчевого руху і один із майбутніх «міністрів ДНР» Олександр Хряков.


«Віктор Федорович Янукович! Ми тебе вибирали, ми за тебе боролися на виборчих дільницях із цією нечистю з 2004 року, ми тримали наметове містечко «За Україну без Ющенка». Ми ходили російськими маршами по Донецьку. Скільки можна не звертати уваги на наші бажання? Дай «Беркуту» наказ вичистити цю нечисть. І ми допоможемо, підсобимо. І козачки, і солдатики наші радянські, і воїни наші, росіяни, не забули номер своєї табельної зброї, записаної у нашому військовому квитку!» — волав Хряков у мікрофон.


Його промова була відкритим закликом до вбивств та громадянської війни. Відеозапис виступу Хрякова потрапив у ЗМІ і шокував прихильників опозиції. Та, як завжди буває у таких випадках, загрози мали зворотній ефект. Протестувальників такі заклики тільки підбурювали та переконували в тому, що відступати нікуди. Зупинити революцію було вже неможливо, втім, Янукович не надто й намагався щось зробити.

На 9 лютого нікому не відома спільнота «Луганська добровольча бригада» у «Вконтакте» із 50 підписниками анонсувала «Марш против майданутых мразей». «У ході візьмуть участь активісти Російських православних зборів, Союзу російського народу, Новоайдарського юрту донських козаків, літературно–історичного клубу «Русич», Російського союзу, Російської громади Сєвєродонецька, а також Луганської добровольчої бригади імені генерала Денікіна», — говорилося в анонсі. В реальності цих організацій не існувало.

Це був тест: скільки людей вийде на антиукраїнський або відверто проросійський мітинг без адміністративного ресурсу та наказу влади? Він показав, що станом на початок лютого ніякого реального громадянського антиураїнського руху в регіоні не було; на мітинг прийшло 20 осіб, і це були суто цивільні люди, які очевидно не могли вчиняти силових акцій. Наприклад, у той день на мітингу в Луганську вперше засвітилася Анастасія Пятерікова — танцівниця з нічного клубу, яка вже у лютому–березні стане основним публічним спікером антиукраїнського руху для російських телеканалів.

Перейти на страницу:

Похожие книги

Отмытый роман Пастернака: «Доктор Живаго» между КГБ и ЦРУ
Отмытый роман Пастернака: «Доктор Живаго» между КГБ и ЦРУ

Пожалуй, это последняя литературная тайна ХХ века, вокруг которой существует заговор молчания. Всем известно, что главная книга Бориса Пастернака была запрещена на родине автора, и писателю пришлось отдать рукопись западным издателям. Выход «Доктора Живаго» по-итальянски, а затем по-французски, по-немецки, по-английски был резко неприятен советскому агитпропу, но еще не трагичен. Главные силы ЦК, КГБ и Союза писателей были брошены на предотвращение русского издания. Американская разведка (ЦРУ) решила напечатать книгу на Западе за свой счет. Эта операция долго и тщательно готовилась и была проведена в глубочайшей тайне. Даже через пятьдесят лет, прошедших с тех пор, большинство участников операции не знают всей картины в ее полноте. Историк холодной войны журналист Иван Толстой посвятил раскрытию этого детективного сюжета двадцать лет...

Иван Никитич Толстой , Иван Толстой

Биографии и Мемуары / Публицистика / Документальное
Кузькина мать
Кузькина мать

Новая книга выдающегося историка, писателя и военного аналитика Виктора Суворова, написанная в лучших традициях бестселлеров «Ледокол» и «Аквариум» — это грандиозная историческая реконструкция событий конца 1950-х — первой половины 1960-х годов, когда в результате противостояния СССР и США человечество оказалось на грани Третьей мировой войны, на волоске от гибели в глобальной ядерной катастрофе.Складывая известные и малоизвестные факты и события тех лет в единую мозаику, автор рассказывает об истинных причинах Берлинского и Карибского кризисов, о которых умалчивают официальная пропаганда, политики и историки в России и за рубежом. Эти события стали кульминацией второй половины XX столетия и предопределили историческую судьбу Советского Союза и коммунистической идеологии. «Кузькина мать: Хроника великого десятилетия» — новая сенсационная версия нашей истории, разрушающая привычные представления и мифы о движущих силах и причинах ключевых событий середины XX века. Эго книга о политических интригах и борьбе за власть внутри руководства СССР, о противостоянии двух сверхдержав и их спецслужб, о тайных разведывательных операциях и о людях, толкавших человечество к гибели и спасавших его.Книга содержит более 150 фотографий, в том числе уникальные архивные снимки, публикующиеся в России впервые.

Виктор Суворов

Публицистика / История / Образование и наука / Документальное