знову розтяжка! Цкаво, коли вона вже почне дивитися пд ноги? Так, я використовую гранати. Не бойов, навть не страйкбольн. Просто водяна бомбочка: пакетик з водою детонатор всередин. Радус покриття метрв три максимум, але цього достатньо, щоб залишити слди на одяз. За нч я встиг х виростити штук двадцять - розмри дозволяли, а вранц наповнив х водою заховав у рзних частинах матку. См з них уже використав.
Бух!
Та що ж це таке?!
- Кайя! Досить ледачкувати! Ти мертва! Вже п'ятий раз!
- То що я зроблю, як ти увесь маток позакладав своми хлопавками?!
- Пд ноги дивись! - Бух! - вгору.
Н, схоже вона це тренування не сприйма всерйоз. Доведеться застосувати бльш радикальн методи.
Бух!
- А-а-а!!! - долинув дитячий крик з вкна матку. - Хто це зробив?! Хто?! Кайя! Я тоб казала, що потерплю, але мй терпець скоро урветься!
- Ой! Пробачте Ваша величнсть!
- Не пробачу, доки ти не покажеш нормальн результати! Кейнс! Я знала, що у тебе нема н сорому, н совст, н здорового лузду, але хто тоб дозволив пдривати сво бомби в мому кабнет?!
- Я попереджав. Кайя, завмри.
- Що?
Бух!
Так ми й бгали години чотири, доки запас тренувальних набов не скнчився. На вдмну вд мого, пстол Кай використовували для стрльби не порох, а наповнен ефром пакетики. Сила пострлу була як у слабенького пневматичного пстолета. Тобто така зброя по всх параметрах програвала звичайному луку. А от якщо збльшити цю зброю до масштабв лицаря, то ситуаця буде прямо протилежною: за рахунок сво компактност пстол матимуть перевагу над луком при однаковй сил пострлу. Звсно скорострльнсть вд цього не змнювалася, але поки ти в лицар дстанеш другу стрлу - ворог буде вже на дистанц удару. Тому й не дивно, що так тренувальн екземпляри мали дуже обмежений бозапас. Ми й так довго тренувалися, використовуючи не так уже й дешев заряди ручно роботи. Зазвичай замсть таких пстолв на тренуваннях застосовували ручн арбалети, як були дешевшими, але не вдповдали форм. Це королева могла соб дозволити автентичн залзн стрельки для тренування.
- що тепер? - сумно поцкавилася Кайя, розглядаючи пуст заряди до свого пстоля. - Знову будемо тренуватися у ближньому бою?
- Вони одноразов? - запитав я, беручи один з зарядв в руки.
- х можна знову запечатати, якщо спуститися в море Ахо. Але на це пде цлий день.
- Я швидко вправлюсь.
- Навть не сумнвалася. Стй! - спохватилася Кайя. - Тоб ж не можна виходити за меж матку, пам'яташ?
- Доведеться ризикнути. накше - нема сенсу. Ти все забудеш. Тло забуде. Лише втомишся даремно.
- Можеш ти. - сказала Лашура, визирнувши у вкно. - Тльки одягнись у форму, йди повльно, спокйно, як належить королвськй прислуз. А то вже соромно людям в оч дивитися.
- Я зрозумв.
- не смй н з ким розмовляти по дороз! Якщо будуть чплятися - одразу ж ткай. - додала Кайя, поки я ще не пшов.
- Ясно.
- Йди до головних портових ворт. Там скажеш, що тебе послала королева Лашура. Я пдтверджу, тод...
Так продовжувалося клька хвилин. Вислухавши ус хн поради, я прихопив коробку з зарядами вирушив у порт, щоб наповнити х ефром. Ну ще для чогось, хе-хе-хе... Замрявшись, я зовсм перестав слдкувати за навколишнм простором. А даремно, тому що кльком учням явно було нудно, вони виршили розважитися за мй рахунок. Даремно. Отямився я, коли НК вдрапортував про успшно вдбиту атаку. Озирнувшись довкола я побачив лише розкидан тла.
- Що тут вдбуваться?! - почувся голос якось наставниц.
- Не знаю. - мтумо розгубленсть трохи розтягумо слова, накше не поврять. - Йшов. Задумався. Вдарили. Отямився - вже лежать.
- Це неправда! Ми до нього не лзли! Вн сам... - пискнула одна з особливо нахабних учениць.
- Сам? Напав? - якось дуже пдозрло покосилася на мене наставниця, явно не довряючи верс учениць. - Вас двох (пан Сеф до уваги не беру) вдгамселив якийсь слуга? Та ще й молодший за вас? Не врю.
- Але це правда! Ми...
- Так, це правда. - перебив я ученицю, вдаючи селюка. - Я просто йшов. Нкого не чпав.
- Тихо! - гаркнула на нас наставниця, заплутавшись у показаннях. - Слуга, допоможи м дстатися до лазарету! Дзнаюся, що по дороз знову поцапалися - всх вдправлю до золятора.