Читаем Brute force (СИ) полностью

Отже, я на позиц. Повнстю глушимо роботу видльно системи переходимо у бойовий режим. Тепер у мене пвтори хвилини чисто свдомост без почуттв, поки тло не почне руйнуватися. Ось ще одна причина змнити нося - надто мала витривалсть органзму. Камуфляж працю прекрасно, але для зниження ризику слд рухатися в тн. Тло напружене, готове дяти. Чую кваплив кроки одного з охоронцв. Проходить в метр вд мене, нчого не помтивши. Важлива деталь - вн постйно озирався поглядав на якийсь амулет. Можливо це ндикатор. Потрбно взяти для аналзу. Рзкий удар ребром долон в шию, оглушений клрик осда на землю. Ловлю його вдтягую в тнь. Амулет у форм хрестика поверх кола, важкий, на дотик нагаду металокерамку. На кнчиках хреста жовт капельки, одна з яких свтиться. Повернув амулет ншим боком, не знмаючи його з непритомного тла. Так - капельки з мого боку завжди свтяться. Свтяться слабо, майже непомтно. На секунду знмаю камуфляж ндикатор спалаху сяйвом. Значить амулет сприйма один з видв мого випромнювання. Можливо вн працю саме в тому дапазон, в якому вдбуваться живлення наноботв. Треба розбратися. Пзнше. Знмаю амулет. Нчого не сталося. Випромнювання вд артефакту теж нема, але з собою на вилазку брати невдомий предмет не ризикну - хто його зна, що ще туди могли запхати? Ховаю його в бруквц, в щлин мж камнням присипаю землею. Мсце запам'ятав, слдв не залишив. Можна вирушати. Дочекавшись, доки в радус десяти метрв нкого не буде, долаю вдстань до острову.

З моменту мого вдбуття тут майже нчого не змнилося. Велик уламки так залишилися лежати на поверхн. Визначаю мсце для виводу майбутнього термналу. Зародок бази вже розконсервовано переведено у автономний режим. Вдкриваю маску й випльовую в руку спралеподбну капсулу довжиною в десять сантиметрв. Через неправильну орнтацю капсули в процес виведення з органзму було пошкоджено стравохд та гортань. Рани несерйозн, роботи по вдновленню тканин розпочат. Пдходжу до мсця майбутнього розташування термналу. Знаходиться в центр клумби. Пдходить. Обережно проштовхую зародок в грунт. На пвметровй глибин наштовхуюсь на пористий матерал. Схожий на вулканчний шлак. Ймоврно саме з нього складаться бльша частина острову. Вкручую в нього зародок присипаю дрку землею. Слдв не залишив. Тепер слд забиратися звдси. Через клька хвилин капсула вдкриться наноботи почнуть розмножуватися й замняти матерал острову на сво структури. Якось певно форми я м не надавав, тому на стартовому етап база матиме павутиноподбну будову.

Над островом клька свтлових колодязв. Хороший спосб для вдходу, але у мене зараз нема для цього обладнання, тому повертаюся вже вдомим шляхом. Зупиняюсь, бо на причал уже вибгають служител церкви. Так ж клрики, як оглушений мною, тльки з дивними кулями в руках. Невже шоков мни? вони все ближче. Обйти не вдасться, просто мсця не вистачить. Значить стрибаю вниз. Летти далеко, корабель виситить мало не пд самим куполом порту. Поруч пролтають корабл та яхти всх можливих форм та розмрв. Бачив навть одну у вигляд метелика - безглузда форма, особливо пд час сильного втру.

За десять метрв до земл переходжу в режим захисту. Приземлення бльше нагаду вибух, що одразу приверта увагу присутнх тут працвникв. Вс одразу повернулися в мй бк. Шансв залишитися помченим - нема. Притримуючись концепц 'крутого супергероя', пднмаюся з пози прибуття Термнатора, спокйним кроком виходжу з хмари пилу й, гноруючи шокованих людей, зникаю пд камуфляжем. Тепер слд швидко зникнути звдси, поки не прибгли церковники. Випускаю кгт на руках ногах (альпнстськ, а не бойов), швиденько пднмаюся по кам'янй стн. Поки трива пдйом, трохи послаблюю контроль над видльною системою, бо може не вистачити часу. Органзм так отримав численн переломи псля падння, а тут ще й я його пригнчую. А все ж класно вийшло з цим приземленням! Шкода камери нема, аби записати вирази на обличчях тих людей. Ось заради таких моментв варто жити!

Нарешт дстаюся люку й мчу до лазарету. На все про все в мене пшло п'ять хвилин сорок секунд. Бачу, як до лазарету наближаться компаня наставникв на чол з Мзайю. Прискорююся ще бльше, прнаючи у вкно, встигаю в останнй момент зайняти мсце в коридор.

- Ну що вн знову наков?

- 'Побився' об учениць. - особливо видлила перше слово та наставниця, що знайшла нас. - Схоже так 'побиття' у них увйшли в моду.

- А вн, значить, просто випадково проходив повз них?

- А ви як гадате? - наставниця вказала на мене.

- Хороший клей. Не вддираться зовсм. - процитував я одного персонажа, намагаючись вддлити "туфл" вд камнцв.

А клей дйсно хороший. Органчний, майже без запаху, трима не грше за епоксидну смолу. Та ще й залишаться рдким, доки до нього щось не прикладеш. Цкаво, де вони його дстали? Мен б такий рецепт для травматичних зарядв згодився. Або ще краще - нелетальн пастки. Треба буде допитати цих горе-нападниць.

- Йшов у порт. Нкого не чпав.

- Навщо йшов?