Читаем Brute force (СИ) полностью

З моменту закнчення тренування минула майже година. Кайя увесь цей час змивала з себе трудовий пт, а хлопець пшов дал крутитися по господарству, нби й не було клькох годин напруженого тренування. Кейнс справно виконував важку хатню роботу, сильно полегшивши роботу жнкам. Лед Майя не могла нарадуватися такому помчников, навть попри його замкнутий характер. Взагал з появою цього парубка життя в матку змнилося. Те, на що ранше у прислуги йшов цлий день, хлопець виконував швидко не напружуючись. головне - нхто не мг угледти, як саме вн це робить! Не знаючи втоми, вн повнстю перебрав на себе усю важку роботу, через що у жнок тепер з'явилася вльна хвилинка. Сидячи в альтанц на задньому двор матку, лед Майя чекала на повернення маленько хазяйки, коротаючи час за малюванням. Двйнята поруч щось вишивали, сплкуючись мж собою зрозумлими лише м двом знаками.

- Гарно малюте, лед Майя. - завалилася в альтанку Кайя, замотуючи рушником волосся псля душу.

- Нчого особливого. Просто виршила згадати молодсть. - жнка склала олвц в коробку й закрила альбом. - Я колись мряла про кар'ру художниц, але не склалося.

- Облиште, у вас чудово виходить. - двчина впала у крсло поруч, не в змоз поворушити навть рукою. - Ви не думали зробити виставку робт?

- Та на що там дивитися? У мене ж окрм ескзв бльше нчого й нема.

- Та не може такого бути!

Кайя пдтягнула до себе альбом. Лед Майя не заперечувала, тому двчина взялася гортати сторнки. Там було все: пейзаж, Су-Ван, королвський палац, навть сама королева Лашура пд час занять. Остання вже встигла повернутися з урокв сама тихенько придналася до перегляду альбому. Передостаннм малюнком була Академя зимою. Пейзаж дйсно був накиданий деально, навть вдсутнсть фарб не заважала вдчути його об'м та насиченсть. Кайя сама б не вдмовилася повсити таку картину у свой кмнат. Перегортаючи останню сторнку, вона очкувала побачити ще один пейзаж, але очкування не справдилися.

На малюнку було зображено уламки якось будвл, освтлен знадвору потужними прожекторами Небесного лицаря, а в променях цього свтла завмер людський силует, кожна стиснута в кулак рука якого закнчувалася трьома кгтями.

- А що це за картина? - Кайя розвернула альбом, щоб ус змогли подивитися на малюнок.

- Це мен привидлося пд час нападу. Не звертайте уваги.

- Цкаво. - Кайя провела пальцями по ескзу, неначе бажаючи вдчути незвичну зброю на дотик. - А давно Ви це намалювали?

- Та н, буквально щойно закнчила. Просто хотла позбутися набридливого образу, тому й перенесла його на папр. Я часто так позбуваюся зайвих думок.

- Схоже на... - Кайя надовго задумалася. - Хвилинку, а це не може бути той лицар, що розвалив лазарет на остров? Ми ж так не зрозумли, чому плот покинула машину, адже вн все ще був боздатний?

- Може злякалася?

- Не думаю. Я б нколи не вилзла з лицаря, поки вн на ходу. Та й пошкодження у нього так, нби його... Шматували?

- Гадаш це був Кейнс? - Лашура вдрвалася вд книжки подивилася на подругу. - Але ж його знайшли пд завалами? Якби вн був причиною втеч плота, то спочатку прибили б його, а вже потм ткали.

- Не впевнена. Просто в мене вже не вперше виника вдчуття, що ми пригрли на грудях гадюку.

- А що сталося? - поцкавилася Лашура, розглядаючи змучене обличчя Кай.

- Вн збираться завтра запросити Вас на тренування.

- Поспостергати?

- Грше - взяти участь! - зрвалася на рик Кайя, одразу ж закашлявшись. - Вн сказав, що мен потрбен стимул! що за кожен мй промах страждатимете Ви!

- Ти ж не погодилася?

- А вн мене й не питав. Мен здаться, що вн це робитиме, навть якщо Ви не прийдете! - розйшлася двчина, виливаючи все, що за день накипло в душ. - Його треба здати вартовим Академ! Нехай замкнуть його в золятор!

- що ти м скажеш? - глузливо поцкавилася королева. - Що вн надто сильно ганя тебе на тренуваннях?

- Гррр! Але це нечувано!

- Нехай. - зтхнула королева, картаючи себе за такий промах. - Я чекала чогось подбного. Я згодна потерпти, якщо вн пдтягне тебе до свого рвня. Тльки не довго. Ти ж не розчаруш мене?

- Н, Ваша Величнсть. Пробачте мен мою зухвалсть. Але я йому не довряю. Вн постйно кудись зника, займаться чимось незрозумлим... Вн щось прихову. Може влаштувати йому допит?

- Тоб воно треба? - Лашура закрила альбом й вдкинулася в крсл, намагаючись свом виглядом заспокоти охоронницю. - З ним уже Мзайя спробувала 'поговорити'. Нагадати тоб, чим все скнчилося? Я вже мала з ним приватну розмову, якщо тоб вд цього стане легше.

- що? - Кайя аж подалася вперед, забувши про втому.

- все. Повр, тоб його чоловч секрети зовсм не потрбн. - Лашура смикнула плечима, пригадуючи особливо жорстк моменти хньо 'розмови'. - Як вн правильно сказав: менше знаш - краще спиш.

***