Кайя вдстрибнула назад, пдтягуючи вдтоптану ногу. А не треба було взувати на тренування оцю пародю на сандал! Нехай я не виглядаю на сотню клограм, але це не означа, що у ншого суперника не буде шипв на пдошв. Якщо вона не засвоть цей урок - моя вра в не пдрветься. Хоча вчиться двчинка швидко. Не так як я, але дуже пристойно для людини. Основн удари у не вдпрацьован до автоматизму, достатньо ефективн, вже майже без отого нальоту ефектност, яким гршать учорашн курсанти. Треба тльки вибити з не усю навнсть, вдучити вд простоти, буде нормальний боць десанту. А стрляти скоро навчиться - це я гарантую.
- Це правильно. - знову повертаюсь обличчям до не, продовжуючи розмову. - Не будь лицарем завжди. Лицар, це спортсмен. Його стихя - чесний бй. знову помилка.
- В чому? - вже зовсм без ентузазму запитала Кайя.
- Я стояв вдкритий. Спиною до тебе. Ти знову зупинилася.
- Ти не мг вдбити удар, якби....
- Знову кодекс лицарв?
- Угу. - буркнула двчина, одразу зрозумвши промах.
- Я зрозумв. Вбили намертво. На рвн рефлексв.
- Угу.
- Погано. Буду вдучувати. - опускаю ножа даю знак Кай, що вона може хвилину вддихатися. - Сьогодн продовжимо заняття. Без змн. Але завтра - залучимо Лашуру.
- Навщо?
- Потрбен стимул. Сильнший за догми правила. Безпека королеви - пдйде.
- Що ти збирашся робити? - з насторогою перепитала Кайя, мцнше стискаючи меч.
- Дам тоб завдання. Не пропустити ворога. Мене. За кожен промах - страждатиме Лашура. Спочатку не серйозно. З часом - сильнше.
- Не дозволю! - Кайя одразу ж зрвалася на ноги й полетла на мене, розмахуючи мечем як вентилятором.
Так, я все ж зайнявся тренуванням Кай. По-перше, сьогодн перший з двох вихдних декади. Цлий день, коли можна зайнятися власними справами. По-друге, активне використання костюму прискорю його дозрвання, тим бльше, що мен залишилося зовсм трохи. По-трет, я й сам хотв уже трохи розм'ятися, попрацювати по спецальност. По-четверте, мене все ж зловили на слов, з самого ранку нагадали мен про це. А я не став вдмовлятися, щоб не забувати свй промах. Хай там що, а за сво помилки я вдповдаю сам, тльки перед собою. Тому краще визнати власний прорахунок, а нж потм проколотися на чомусь дйсно серйозному. Для мене це буде такий же урок, як для Кай.
- Ну от - зовсм нша справа! - зрадв я цлому граду ударв, що обрушила на мене двчина. - Цього я й добивався!
- То ти навмисне мене дражнив?! - ще бльше розйшлася Кайя, одразу ж дозволивши пдловити пдсчкою ноги пд час чергового замаху.
- Я не дражнив. Я говорив серйозно. Як бачиш - пдхд виявився двим. знову помилка. Забула про оборону. Вддалася злост. Так неправильно.
Урок продовжився. Як би смшно це не звучало, але зараз я взяв на себе роль наставника. Не вчителя. Ми майже не розучували няких нових прийомв, окрм удару в пах (Кайя постйно червонла, коли виконувала його). Все, що мен було потрбно, це систематизувати отой набр навикв, який Кайя уже мала. У не вже давно мг бути власний стиль, але вона застосовувала однаков прийоми до двох рзних видв збро, зводячи ус сво старання нанвець. Адже прийоми роботи з дворучним мечем, яким був озброний лицар, та катаною, яка й дйсно пдходила, були абсолютно рзними. Дивно, що вона сама цього не ще зрозумла. А може справа тут не в нтелект, а у чомусь ншому? Так, щось я вдхилився вд початково теми. На чому я зупинився? Ага.
Я майже вдновився!!! Але головне навть не це, а повернення пам'ят! Не мо, з власними спогадами у мене все прекрасно, а пам'ят костюму! Усе, що я поназбирав за час свох пригод. Тут тоб трупери, енергетика, промисловсть, конструкцйн технолог... А вишенькою на цьому королвському торт була цла купа редакторв, за допомогою яких можна не тльки переглядати, а й редагувати образи, навть створювати сво власн! Слдом йшли ус верс прошивки наноботв, набори врусв, програми для операцйно системи , мо щастячко: Rammstein, Аря, Nightwish, головне - AC/DC! Життя набува сенсу! Зараз же йшло вдновлення якогось особливо великого архву, навть не пам'ятаю що в ньому. Не обйшлося без ложки дьогтю: бблотеки художньо лтератури вдновити не вдалося. Тобто я не зможу дзнатися, в який свт потрапив. Добре, що фльмотека збереглася - може хоч там знайду якусь пдказку.
Хай там як, а я дуже сумував за своми грашками. Навть уявити складно, як мен усього цього тут не вистачало. щойно завершилося встановлення редактора, я взявся полегшувати соб життя. Нанокостюм це прекрасна зброя, але лише тод, коли у нього засоби пдтримки. Якщо забрати навгацю, лтакв-розвдникв та тактичну мережу - вн перетвориться на просто круту броню з примочками, а ефективнсть бйця впаде вдвч. В ниншнх умовах навть це буде прекрасно, але навщо працювати у пвсили, якщо можна розвернутися на повну?