Читаем Brute force (СИ) полностью

Тако зустрч вона точно не чекала: жовто-чорний комбнезон, татуювання на обличч у вигляд вусв, блява чуприна... Це був той-самий навжений, якого вони виловили бля Болота! Тльки такий псих мг горизонтально (!) стояти на стовбур дерева. От тльки тод вн виглядав простше. Тепер же додалося бльше млких деталей. Сьогодн Рей вперше почула його голос, вн й... Не сподобався, якщо чесно. Його голос постйно тровся, нби клька людей говорять одночасно, та й акцент дуже рзав слух. Деяк слова хлопець вимовляв чтко й правильно, а нш перекручував настльки, що було майже неможливо щось розбрати. Але найбльше Рей не сподобалося його обличчя. Нби й нчого незвичного, але надто вже воно було... Вираженим. ось саме ця 'вираженсть' насторожувала двчину. Вона спробувала зафксувати в пам'ят ус головн риси, аби потм вдтворити портрет порушника - безрезультатно. Щойно вона зосереджувалася на чомусь одному, як усе мнялося. Зовсм тршки, але мнялося. Його обличчя н на секунду не залишалося статичним.

- Чого витрщилася? Агов! - хлопець клацнув пальцями у не перед очима, привертаючи увагу. - Я не Саске, а ти не Сакура, щоб так зависати!

- Що? - отямилася вд свох спостережень Рей одразу ж смикнулася, мало не зрвавшись з глки, настльки близько раптом опинився цей юнак.

- Може спочатку представишся?

- Ну...

Рей зробила так, як вчили: встановила зоровий контакт ... все! Зазирнувши в оч незнайомця, вона лише на мить розгубилася, але й цього виявилося достатньо, аби повнстю втратити контроль над ситуацю. Оч хлопця, здавалося, свтилися в темряв. Цей погляд проникав прямо в душу, не давав зосередитися, пдкоряв тебе... Як обличчя свого власника, оч теж постйно змнювалися. Сра на початку, роздлена на три однаков сегменти райдужка плавно змнила свй колр на свтло-блакитний, крутилася-крутилася-крутилася... Неначе висвердлюючи дрку в голов, через яку виткали абсолютно вс думки.

Вд споглядання одне одного х вдрвав шум унизу. Розбравшись, куди подвся хнй уткач, коору почали дряпатися на дерево. Клькох особливо нахабних хлопець спробував скинути вниз. Гризуни ж, розпушивши хвст, спокйно опускалися на землю й знову лзли вгору, нби м тут було медом намазано. Зрозумвши, що його схованку знайшли, хлопець без зайвих розмов сам зстрибнув вниз , з криком "нвзбл Джитсу!" чкурнув геть.

Вартов, що вже збиралися йти геть, знову повернулися на звук побачили, як клька десяткв тварин метнулися вслд за розмитою тнню. Звсно ж вони кинулися наздоганяти невидимого порушника, уже через клька хвилин в саду знову було тихо.

- що це було? - поцкавилася Рей в коору, що ненароком вдбився вд згра. - Кошмар, нби нам одн навжено мало.

- Му! - обурився хвостатий, намагаючись вирватися з рук.

Вдпустивши тваринку, Рей злзла з дерева й попрямувала у зворотному напрямку. Ще раз привтавшись з вахтеркою на вход, двчина пройшла до сво кмнати. Як вона очкувала, не обйшлося без маленько каверзи вд Мзай - зник одяг. Не зважаючи на те, що вони з Мзайю виглядали однолтками, остання завжди вела себе як дитина, постйно вигадуючи щось нове. Але зараз це вже нема някого значення. В речах запасний комплект, реч лежать у надйному мсц, а ганятися за невгамовною наставницею в не нема някого бажання. Тим бльше, що у не вже грашка. Влаштовуючись в лжку Рей була впевнена, що того незнайомця Мзайя точно впйма не скоро, побажала йому багато сил та терпння. Бажано - на цлу нч.

***

Дивлюсь я на небо та й думку гадаю: WTF?!!! Ну що з мною не так? Звдки в мен це божевлля взялося? Ранше ж такого не бувало! бс з ним - з божевллям. Я за нч умудрився десь загубити майже п'ять клограм сво маси! У пошуках вдповд я знову звернувся до архвв. Переглядаючи записи свох нчних пригод, в мене виникло нестримне бажання побитися головою об стнку! Дло було так...

Гладити тварин мен не сподобалося. Кожен розряд статичного струму дяв на мене не грше за шокер, тому я почав вдганяти гризунв, що буквально оточили мене. Псля клькох хвилин активно гмнастики я надав соб вигляд Наруто, з гучними викриками почав бгати по стнах, дахах, деревах... Навть по вод! (Ддько, як я це робив?!) Тварини не здавалися. Я роззлився. Витрачати на них високотехнологчн патрони було святотацтвом, тому користувався пдручними засобами: камння, глки, вазони... Довелося навть заскочити на територю особливо великого матку за боприпасами. Здаться це була територя роду Нарадан. Тут оборонятися стало значно зручнше, хоча й доводилося маневрувати мж особливо великими кущами. Так я розважався, поки на з будинку не вийшла охоронниця принцеси. Сподваюся альбноска не встигла мене побачити.

Потм я перейшов на територю одного з паркв, де зустрвся з ще одню жовтоокою кралею. Я навть уявити соб не мг, що в Академ знайдеться ще хтось, окрм мене, хто буде гуляти вноч по деревах. До прислуги вона точно належати не могла, для учнв - надто доросла, а наставники себе так не ведуть. Скорш за все це була гостя, або чиясь особиста слуга. Хотв навть познайомитися, але вона так пдозрло на мене поглядала... Наче на пддослдного! Бррр... Коротше, звдти довелося злиняти.