Читаем Brute force (СИ) полностью

Заграли фанфари, ворота вдчинилися. Розпочалася урочиста хода майбутнх вонв-лицарв через усю арену до п'десталу. люз, розвшан над ареною по черз показували кожну з двчат. Звсно ж кожна з них намагалася виглядати найгарншою з-помж усх. навть визначен правилами плаття були настльки вдвертими, наскльки це було можливо. все заради того, щоб майбутн чоловка звернули увагу саме на них. Окремо висли зображення самих хлопцв-лицарв, аби кожен змг х роздивитися. Нарешт хода закнчилася платформа з двчатами пднялася на рвень трибун.

Кайя гадала, що це буде найкращий день у житт. Вона готувалася до цього клька довгих рокв з того-самого моменту, як у не виявили дар керувати лицарем. Вона навть змогла отримати ранг лицаря заочно, ще до початку навчання. Вона привернула до себе увагу само королеви навть стала охоронницею! ось нарешт вона тут, на подум серед елти всх кран. Куди ж подлася впевненсть? Чому вона не вдчува гордост за сво досягнення?

А все через те, що якийсь шмаркач зумв перевершити! Йому знадобилося всього клька хвилин на те, щоб вона знову вдчула себе дрмучою селянкою-забякою, яка уявила себе справжнм воном. хто вн такий? Був би вн справжнм лицарем, вн би стояв зараз тут, на цй арен поруч з хлопцями. Але ж н - вн напевно зараз тяга гнй на грядки, або замта площу бля корпусу. Звичайний же слуга! Тод яка ж Вона псля усього цього елта?!

Коли назвали м'я Кай, вона начепила свою звичну посмшку вийшла на подум. По традиц найбльш успшних кандидаток приводять до звання лицаря останнми, щоб перерахування хнх досягнень не затримувало визнання нших. Тут згадали захист кордонв крани, допомогу пд час стихйного лиха, навть зарахували захист корони пд час нападу терориств! Згадавши останн, директор Академ наступила на мозоль двчини, але та нчим це не проявила все з такою ж ввчливою посмшкою стала на колно, аби на не одягнули кулон лицарв. Щойно амулет зайняв сво мсце, як тло двчини засяяло в спалахах ефру, змусивши кра мант розйтися показати усю красу фгури новоспечено аристократки.

Повернувшись, Кайя помахала натовпу придналася до решти учасниць, як вже вишикувалися по обидва боки вд подуму, на який знову вийшла директор виголосила заключну промову, суть яко зводилася до того, що на лицарв покладаться величезна вдповдальнсть за сво д, вони зобов'язан використовувати свою силу лише для захисту сво крани, в жодному раз не для нападу. Знову заграли фанфари, святковий салют прикрасив небо над ареною тисячами рзнокольорових спалахв, як одразу ж згасали, звльняючи мсце для наступних. Здавалося, нби в повтря хтось пдкинув кольорове скло, яке складалося у неймоврн взерунки.

Псля закнчення церемон ус учасники та глядач почали розходитися. Кайя тльки тепер звернула увагу на те, що полярне сяйво навколо двчат ма рзну силу. Скорш за все воно залежало вд сили плота. У Кай воно протрималося аж до самого матку, залишаючи за свою хазяйкою рзнобарвний слд, що поступово зникав через клька метрв.

- Що таке, Кайя? - поцкавилася Лашура, щойно вони зайшли в будинок. - Щось сталося пд час церемон?

- Та н, все було прекрасно.

- Не вдмахуйся. Я ж бачу, що ти чимось засмучена.

- Просто згадала сво останн бо. - видавила з себе Кайя, скидаючи мантю.

- Не звертай уваги. Тебе просто задавили клькстю. Пд час дуел ти б легко перемогла будь-якого суперника.

- Так, звсно...

- Я знаю, що може пдняти тоб настрй. Кейнс! - а у вдповдь тиша. - Кейнс!!!

- Вн вд самого ранку кудись зник. - визирнула на звук лед Майя. - Нде не можу його знайти.

- Пду пошукаю. - зтхнула Кайя, пднмаючись до себе.

Зайшовши в свою кмнату, Кайя ще хвилину покрутилася перед дзеркалом, насолоджуючись свом виглядом, псля чого натягнула унформу учениц й вирушила на пошуки вткача - не зважаючи на щойно офцйно отримане звання лицаря, вона залишалася ученицею Академ мусила пдкорятися правилам. Навть зараз, коли уроки ще не розпочалися.

Академя була прекрасним мсцем, однак у не один недолк - вона надто велика. Аби перейти з одного кнця на нший знадобиться не менше години. Звсно це можна було б виправити, додавши хоча б якийсь транспорт, але дирекця була категорично проти, адже це дозволяло учням залишатися у форм заздалегдь планувати свй час, якого в Кай сьогодн було аж надто багато.

Не знаючи що робити, вона вдправилася в парк. Було чути звуки музики неподалк, клька хлопцв-лицарв уже збралися в групу про щось балакали, зграйка двчат бля фонтану знайомилися з новачками... Жодна з цих компанй не приваблювала.

- Що робиш? - застав зненацька знайомий голос.

- Я? - Кайя обернулася, наштовхнувшись на уважний погляд одного дуже привабливого хлопця. - Маст Дагмайр, я тут...

- Не знаш чим зайняти себе?

- Так. - видихнула двчина, не знайшовши потрбн слова.

- Поздоровляю з отриманням звання. Тоб ще не пропонували контракт? Не думала змнити хазяна?

- Що? Н, я ж уже отримала пдданство Шатерей. Крм того я поклялася...

- Дивися сама. Часи змнюються, як люди.

- Н, тепер це мй обов'язок.

- Зрозумло. Бажаю успхв з твом вибором. - кивнув й блондин пшов до хлопцв.