Читаем Brute force (СИ) полностью

- Скажмо так: мен потрбна пдтримка. Силова. У мене надто мало людей, а ти уже показав себе хорошим бйцем. Як ти дивишся на те, щоб нод виконувати нескладн прохання?

- Пильно дивлюся. Тоб потрбен убивця?

- Н-н-н, ти що?! Не вистачало мен тльки кривавою королевою стати! Просто будеш робити те, що нам не дозволя статус. А за це отримаш грош, статус, землю...

- Не цкаво.

- Гр-р-р! Поврити не можу, що сама вмовляю тебе. - здаться у не закнчилися заготовки. - Добре, кажи чого ти хочеш.

- Нчого. Вам нчого запропонувати.

- Як?! - Лашура аж рота роззявила, так розгубилася вд мо вдповд. - Невже тоб нчого не треба? Невже ти нчого не хочеш? Тоб що, жити набридло? Невже ти гадаш, що псля всього того, що ти тут почув, я просто так тебе вдп...

Ще до того, як вона договорила, я зриваюся вперед. У форсаж свт миттво уповльнються майже втрич. Суперники рухаються так, нби х залили густим медом. На такй швидкост людськ оч просто не здатн вчасно помтити небезпеку, тому доводиться переходити на нш способи сприйняття. У мому внутршньому простор кольоровий екран замняться монохромним об'мним зображенням, вдтвореним за допомогою усх доступних нин сенсорв. Зникають звуки, слова людей тепер висять у табличках над хнми головами. А увесь навколишнй простр розкреслений рзнокольоровими секторами та заштрихованими длянками, показуючи напрям характер небезпеки. Був би у мене зараз нормальний тактичний аналзатор - я б уже роззбров усх присутнх, спокйно зайнявся своми справами. Але зараз мо можливост дещо обмежен, тому доводиться покладатися на власний досвд.

Намагаючись якомога менше травмувати без того благенького нося, я виршив не пдключати щойно вирощен на скелет момери, а обйтися природною мускулатурою. Так, я втрачав свою швидксть та силу, але зараз, проти звичайних людей, прискорено реакц буде цлком достатньо. Вже зараз я бачив, як повльно меч Кай опускаться у мене за спиною, а служниц-двйнята починають закривати собою королеву. Аби виграти трохи часу, я перехоплюю Кайю за руку тягну за собою. Не далеко, сантиметрв на двадцять, дал без пдсилення пальц просто зсковзують. Цього мпульсу достатньо, аби двчину розвернуло, вона на мить втратила рвновагу. Саме настльки, щоб не впасти, знову на ноги стати не скоро. А це ще секунди пвтори-дв - цла вчнсть для мене. В цей час помчаю, як мен в обличчя летять коробки з нитками та стрчками, що до цього були у руках двйнят. Звичайного бйця це як мнмум спантеличило б, а будь-якого непдготовленого суперника взагал б дезорнтувало. Я ж гнорую ц снаряди, прориваючись вперед. Швидкост замало, аби вчасно дстатися до королеви, тому я хапаю двйнят за комри й тягну на себе. Це да мен мпульс, аби прорватися крзь цей живий щит, не бути збитим з нг пдсчкою, яку двки намагалися прикрити своми широкими спдницями. Замсть цього вони сам починають падати мен назустрч, аби в кнц бути насадженими горлянками на так не прихован пазур. Та коли вони вже пройшли половину дистанц, я помчаю дещо цкаве.

- Стоп!!! - махала руками двчинка, заплутавшись у власнй спдниц й завалюючись назад.

Рзко змнюю сво плани, вдпускаю одну з служниць хапаю Лашуру за руку до того, як голова познайомиться з кам'яним поржком. Замсть розбито голови двчинка обйшлася злегка потягнутою рукою взяттям в заручники.

- Сто-о-оп! Ус завмерли!!! - зовсм не по-дитячому гаркнула двчинка.

- Як Ви, Ваша Величнсть? - поцкавилася Кайя, змщуючись подал вд меблв, аби в раз потреби вльно розмахувати мечем, але королева питання прогнорувала.

- Я неправильно виразилася. - вона спробувала зазирнути мен у вч, але я ще на початку свого руху заплющив х, аби мен туди не жбурнули няко гидоти. - Я не бажаю тоб зла. Просто зрозумй мене правильно: щойно ти покинеш острв, на тебе вдкриють сезон полювання...

- Не тво проблеми.

- на чому ти збирашся ткати? Ми уже вддали диного робочого лицаря. Бльше на борту транспорту нема.

- Побачиш. Ведть до ангару.

- Може спочатку прибереш сво кгт?

- Щоб вони напали?

- Даю королвське слово, що вони не будуть нападати. Нхто не буде. - поправилася двчинка, кивнула присутнм.

Кайя опустила меч. Двйнята вже були у мене за спиною, але псля слв королеви одразу ж зробили вигляд, нби нчого не сталося , притримуючи порван комри, вдчинили двер купальн.

- Бачиш? Я сво слово дотримала. Тепер твоя черга.

- Гадаш я поврю? - намагаюся вкласти в голос якомога бльше рон, але виходить погано. - Це лише слова. Слова полтика. Вони нчого не варт. Я не дот - словами не розкидаюся. А ти не дурепа - щоб х дотримуватися. Будеш заперечувати?

- Ти невдячний егост.

- Я знаю. Вперед.