Читаем Brute force (СИ) полностью

Ох, ну чому я не хмк, не фзик, чи бодай не болог? У мене нема няких навикв, няко системи дослджень, взагал няких знань про будову нантв. Я навть не уявляю, за якими принципами вони снують! Мен залишаться тупо перебирати ус можлив варанти, сподваючись вгадати код доступу до хньо програми. Програмсти називають такий метод Brute Force - груба сила. От тльки я не комп'ютер, щоб за один день перебрати ус можлив комбнац. Тут же ма стояти не просто довжелезний пароль на доступ до системи, а й яксь частотн параметри, чи навть модуляця сигналу... Варантв безлч, навть мен, з усма моми можливостями зламати таку систему фактично неможливо.

Хм, а може пдйти до задач з ншого боку? Припустимо, що ефр, Холодець - це один той самий вид нантв, просто другий було створено не так давно, в нього ще збергся алгоритм поведнки. Що змушу х зтерти свою програму? Зовншнй вплив? Якщо подумати логчно, то це може бути якесь випромнювання. Самостйно, не об'днуючись у мережу, нанти нформацю передавати не можуть, а властивост ефру однаков по всьому його об'му, по всй планет. Значить таке випромнювання мо бути загальнодоступним, або навть природнм. Сонячне свтло? Та н, тод б не було някого болота. Хм, а може навпаки - не випромнювання, а його вдсутнсть? Точно! У цих нантв може просто не бути довгостроково пам'ят, без джерела енерг вони швидко деградують! Н, навть не без енерг, а без органки - ось воно! Логчно? Логчно. Значить треба залишити Холодець на добу без пдживлення та сонячного...

Не встиг я додумати, як мен в руку щось влетло. Вимикаю живлення лабораторно камери спшу повернутися до реальност, бо кльксть млких пошкоджень швидко зроста. Тльки-но я поворушився, як радар вловив наближення цло хмари млких металевих предметв. Довелося ухилятися.

Швидкий огляд примщення показав Кайю, що каталася по пдлоз, тримаючись за голову, та двох невдомих як, сидячи на балках пд стелею, намагалися закидати мене усляким метальним приладдям. Вдягнут у костюми нндзя, ц особи були буквально обвшан залзом. А у мене зараз при соб нема н брон, н взора, н синтетично мускулатури, н навть природно шкри яка хоч трохи могла б мене захистити. Хто б це не був, вн дуже добре пдловив мене, коли я фактично безпорадний.

Ось що бува, коли втрачаш пильнсть! знав же, що не можна розслаблятися, але ж н - вдчув себе напвбогом, поврив у власну непереможнсть... Тьху! Ну нчому мене життя не навчило! Та що там казати - я навть охорону соб не виставив! Фактично я зараз мг сподватися лише на оббловану тушку, з яко ще й майже третину м'язв вирзали. Звсно ж швидксть помахала мен ручкою. поки повльне органчне тло на свох природних можливостях намагалося ухилятися вд небезпеки, синтетичний мозок працював на повну потужнсть, швидко пдключаючи до роботи ресурси свого органчного колеги. Та без повного комплекту модулв ус мо зусилля були марними. диним виходом була втеча, але ж я зараз стирчав пд обстрлом прямо посеред ангару! А до найближчих ящикв добрий десяток метрв! З усх доступних варантв я встиг зробити лише дзвнок другу, перш нж мен в бк влетла цла пачка сенбонв - тонких, змочених отрутою голок. Це пзнше я зрозумв, що ус вони були отрун, а в той момент у мене були зовсм нш проблеми.

Я навть не одразу зрозумв, що сталося, але коли система заверещала про вдмирання клтин тла - довелося термново прнати у вртуальний простр братися за порятунок свого нося. все це в повтр, пд час стрибка. Розслаблене тло спймало ще клька подарункв у ногу, гепнулося прямо мж ящиками. До травм додалися зламан ребра й лва рука, вивихнуте плече, скручена шия та проломлений череп. Як не дивно, ус ц травми для мене були менш небезпечними, нж здоров'я внутршнх органв. навть пошкодження мозку були не настльки критичними, щоб вдволкатися вд лкування. Останн, що я встиг побачити, це цлу хвилю дронв, як вривалися до ангару усма можливими шляхами, буквально затопивши собою пдлогу й пднмаючись по стнах назустрч ворогу...

***