Читаем Brute force (СИ) полностью

Пдозри пдтвердилися. Дочитавши рапорт, я ледве стримався, щоб не розсмятися. Ну звсно! Те, вд чого я намагався врятувати цей свт, ганяючись за свою капсулою з каталзатором, тут уже давно сталося! Нанти - ось ключ до всього! Це все поясню! Те, що тут називають ефром, насправд виявилося аналогом 'Чорних спор', якими цефи засвали Нью-Йорк! А вдвдане мною болото - х джерелом. Тепер я знаю, що сталося з древньою цивлзацю. От тльки тут дещо не збгаться. Псля такого апокалпсису неминуче мали залишитися слди, але х нема. Тобто узагал. з тутешнх джерел вдомо, що 'Чорн спори' були запрограмован утилзувати будь-який матерал. з металами зрозумло - вони потрбн м для розмноження. Але бомаси ж повинно було залишитися у мльйони разв бльше, адже поглиналися не тльки людськ тла, а й усе живе на планет. Цефв, як б могли використати бомасу для побудови свох машин, тут узагал не видно. Питання - куди вона могла подтися?

Дал - звдки взялися лицар? Як люди контролюють ефр? Хто змнив його властивост? Звдки тут узялися аналоги нанокостюмв, з яким я уже зткнувся, якщо тут не було цефв? таких нестиковок безлч! Це мен, знайомому з механкою нанотехнологй, вони очевидн. А тутешнй люд про це навть не дума! Вони просто приймають це, як дансть. Для них це природно, наче побачити хмари на неб.

Та й сам свт здаться мен... Не знаю. грашковим. Не в тому сенс, що тут усе несправжн. Навпаки, та ж королева Лашура показала мен так гран людського життя, про як я ранше навть не здогадувався. це при тому, що вона ще дитина! От тльки мене бентежить той факт, що вдносини тут теж складаються якось по-дитячому. Я ж у таку картину свту не вписуюся няк - надто велик у мене можливост, надто радикальн методи, щоб уживатися з мсцевими. Один лише ефр мг би дати людству величезне джерело енерг та ресурсв, а вони використовують його, щоб пднмати в повтря палаци. В той час, як лицар тут вважаться могутньою вйськовою зброю, я легко можу подолати його врукопашну - доведено мом божевльним носм. Особисто мен жити тут хоч цкаво, але не так уже й примно, як я вважав спочатку. Я ж буквально вдчуваю, як мй нтелект заплива жиром, втрачаються напрацьован рефлекси стираються потрбн реакц. Так я скоро деградую до рвня свого нося. Н, не треба мен такого щастя. Але залишати все як - теж не годиться.

Ну що ж, значить у мене з'явилася ще одна цль - змнити свт. А оскльки у мене тепер у ресурсах я практично не обмежений, то тепер можна зробити те, що хотв зробити вже давно, але я тягнув до останнього, переживаючи за екологю планети. Клька команд, я знову повертаюся у клас на вже непотрбн мен уроки, а десь глибоко в надрах лтаючого острову база розпочала розгортання проекту 'Риф'.

А я знову сиджу на черговому уроц, та й нову думку гадаю: одну загадку вже розкрив, мсце пд сонцем соб вибив, базу заснував - чому ж мене не покида вдчуття, нби я щось забув?

***

Лтя йшла на зустрч з директрисою. Вд ц розмови залежатиме доля майбутнього Турнру. Товста папка з документами в руц хоч надавала й впевненост, та не могла остаточно прибрати страх перед високим начальством.

Секретар зустрла уже звичним байдужим обличчям, псля нетривало переврки дозволила пройти дал. Йдучи довгим коридором вд приймальн до кабнету, Лтя помтила нов руни на стнах, що ледь помтно спалахували, коли вона проходила повз них. Ранше вона не стикалася з таким рвнем безпеки, не могла зрозумти його причини. Вже вдкриваючи двер вона мало не наштовхнулася на спину двчини в одяз Церкви. Майже однакового з нею зросту, з вогняно-рудим волоссям та правильною осанкою, вона створювала враження високого офцера. Одразу ж пдспудно виникло бажання витягнутися перед нею.

- А ось вона. Пан Лтя, проходьте. - директриса вказала на крсло для вдвдувачв. - Ми саме про Вас згадували.

- Щось сталося? - запитала Поучан, присдаючи на крсло.

- Сподваюся, що н. Пан Рей прибула до нас з Свято земл, аби забезпечити безпечне проведення цьогорчного Турнру. На раз нас цкавить список учасникв. У Вас вже яксь напрацювання по ньому?

- Так. Будь-ласка.

Лтя простягнула листок з менами учасникв Директрис, але незнайомка перехопила його на пвдороз й сама почала вчитуватися у калграфчний почерк. Переввши погляд на Директрису, вона побачила лише зацкавлений погляд, нби жнку бльше цкавив не список, а реакця гост на нього.

- Знаючи Вашу педантичнсть, пан Лтя, я не поврю, що сьогодн Ви прийшли до нас з порожнми руками. - вдволкла директриса вд розглядання пдозрло особи.

- Так. Я принесла ус необхдн плани, а також склала списки усх задяних в органзац осб...

- Ну досить-досить, я врю, що Ви знову залишили наших спецалств без роботи. Але я викликала Вас з ншо причини. Справа в тм, що обставини змушують мене перенести дату проведення Турнру на клька днв наперед. Я боялася, що нам не вистачить часу, але Вашими стараннями тепер все буде в порядку.

- Пробачте за нескромне питання, але що сталося, якщо такий важливий захд доводиться переносити?