Читаем Brute force (СИ) полностью

Спуск сходами тривав довго. Тайто ще нколи не бачив, щоб хтось зумв побудувати настльки високу споруду. Та ще й без застосування ефру. На його думку вони знаходилися десь на восьмому поверс, а загальна висота будвл взагал залишилася йому невдомою. Вибгши у внутршнй двр мж двома будинками, вони рушили по вузьких вуличках, постйно подивляючись вгору. Тро бйцв рухалися попереду, Церес в центр, дво замикали. Мсто вражало лякало водночас. Видовище грандозних будвель, широких вулиць та безлч покинутого транспорту на них, без жодного натяку на присутнсть людей - пригнчувало. Але роздивлятися усю цю дивину солдати йому не давали, постйно пдганяючи за собою. Особливо далеко його тримали вд рожево-коричневих куч якось гидоти. Час вд часу десь високо вгор чулися рипуч звуки, вд яких ус одразу ж прнали в укриття. Одного разу лтаюча машина пролетла прямо у них над головами. Солдати ще довго прислухалися, перш нж вирушити дал. Церес не одразу зрозумв чому, але трохи згодом йому вперше вдалося побачити хнього ворога.

Пробираючись крзь розграбован магазинчики, вони наткнулися на розбитий лтальний апарат, який пробив стелю й частину стни, зайняв собою майже увесь простр примщення. Очевидно вн тримався в повтр за допомогою двох клець по боках. Ц кльця дуже сильно нагадували йому генератори небесного лицаря, тльки без рун на обдках. Але коли вн зайшов трохи дал... Спершу Церес навть не одразу зрозумв, що перед ним лежить, але коли солдат прицлився в ЦЕ - усе стало на сво мсця. Закована в металевий скелет стота абсолютно не нагадувала людину: ноги загнут в обидва боки, замсть рук - гнучк щупальця, замсть голови - безликий вирст з очима. Рожева плоть, багатоока голова, гидк, вкрит тягучим слизом щупальця... Воно викликало лише огиду.

Надовго вони тут не затрималися, швидко перейшовши небезпечне мсце. Однак коли вони вже виходили на вдкриту мсцевсть, одна з таких лтаючих штук помтила х, бруквку бля них роздробила справжня злива снарядв. Плот понадявся на точнсть сво збро, вдкривши вогонь з надто велико вдстан. Врятував команду лише сильний втер з моря, який здув бльшсть снарядв трохи вбк. На щастя, на вдмну вд людсько збро, пострли цих створнь не давали осколкв, а лише пропалювали свою цль, накше б увесь х загн перетворився на фарш. Бйц не розгубилися, одразу ж прнувши за укриття, затягнувши за собою Цереса. Зрозумвши, що вразити цль не вдалося, плот поспшив зникнути, аби самому не перетворитися на жертву. Судячи з масивно труби в руках одного з бйцв, вони цлком могли дстати лтуна. Зачавшись, бйц деякий час поглядали в небо, коли знову почувся звук його двигунв, один з бйцв перебг на нший бк вулиц, привертаючи до себе увагу. Червон спалахи пострлв знову почали псувати покриття дороги, але солдат з трубою тльки цього й чекав. На мить визирнувши з укриття, вн навв свою химерну зброю на апарат, т ж мит Церес оглух вд вибуху. Спершу йому здалося, що труба вибухнула прямо у нього в руках, але через секунду той живий здоровий знову стрибнув пд захист стн, а над вулицею розлетлося завивання пдбито машини. Десь неподалк почувся ще один вибух, ноги вловили вбрацю земл, а з стел осипалася штукатурка. Проввши в залишках магазинчика ще трохи часу, хня команда вирушила дал. Бльше на них до самого кнця прогулянки нхто не нападав.

Мсцем базування солдат виявилася пдземна дорога по якй, наче у шахтах, мали здити велик пасажирськ вагонетки. Напевно колись ця штучна печера мала виглядати вражаюче. Тепер же вд колишнього блиску залишилися тльки облущен стни та розбита плитка пд ногами. Одразу ж на вход Цереса змусили роздягнутися догола прямо в масц загнали в яксь дивн душов кабнки, де по черз обмивали услякою гидотою, запах яко пробивався навть крзь фльтри. Потм його бльше години мучили мсцев ескулапи, збираючи найрзномантнш аналзи. Навть брали мазок з ока, вд чого вн ще довго не мг проклпатися. Нарешт йому дозволили зняти маску й пройти всередину. Одяг йому так не повернули, вн мусив обмотатися подарованим рушничком. Надвор вн би ще мг так ходити, але пд землею було досить холодно, хлопець одразу замерз.

- Ти той японець? - запитав його лтнй чоловк в солдатському одяз одразу псля виходу з карантинно кмнати.

- Хто? А! Так, це я. - кивнув у вдповдь хлопець з думкою, що в такй ситуац церемональн поклони будуть недоречними. - Це ж Ви мене тод нструктували?

- Ходмо. - прогнорував вн питання гостя. - З тобою хоче поговорити командир.

Командир, як ус нш бачен Цересом мсцев жител, виявився кремезним чоловком з короткою стрижкою та вивтреним обличчям. Сварячись з кимось через пристрй зв'язку, вн майже не звертав увагу на стороннх, лише псля закнчення сво гнвно тиради перевв свй погляд на напвголого парубка. Як ранше, говорили вони через дда-перекладача, але цього разу фрази той передавав майже синхронно, тому складалося оманливе враження, що говорить саме командир.

- А тепер поясни мен, хто ти такий, як ти опинився в район бойових дй.