Читаем Знахар полностью

– Звичайно, міг. Звичайно, кожен здатний на вбивство. Тільки дай мені відповідь на запитання: навіщо йому це робити? Мотив, мій любий пан, мотив — це ключове слово. Ви дасиш мені розумну причину, чому Якуб вбив би когось, і я першим надіну на нього наручники та віддам до суду.

– А може, він нам збрехав, він не потенційна остаточна жертва, а вбивця? Він сам відправляв ці листи, GPS підтверджує його присутність на місцях злочину! Журналіст прийшов сюди за слідом і інформацією від своїх людей, а потім отримав удар по голові.

– З тим писакою щось не так? — запитав Генрі, але його тон був зацікавленим, а не агресивним запереченням.

Кшисєк якусь мить подумав, розповідати Генрі про ключі чи ні. Врешті решт, перед ним був поліцейський і приятель Якуба в одній особі. Тут був ризик проігнорувати речові докази, сліди чи непрямі докази, і він не знав, як їх класифікувати. Нарешті на перший план вийшов агент Малдер, точніше та його частина, яка відповідає за те, що він службовець. Немає сенсу приховувати такий вагомий факт. Він повинен був це колись розкрити, можливо, це був найкращий момент. Хай буде що буде!

– Ти знаєш, що вчора на моїх очах чоловік на ім’я Антоній Валечек, відомий у місцевих як Квасек, вистрелив собі в голову?

– Це збило мене з панталику. Також вашому братові, який зробив великі очі, коли почув, що ти знаходиш трупи на раз-два і стаєш свідком суїцидальної поведінки. До цього часу він вважав тебе художником і легковажною людиною, у якої смерть метелика може викликати аритмію.

– Круто. Мій брат, навпаки, чутливий, як тонна вугілля, і має співчуття податкового інспектора. Це все, що я можу сказати, і ми обоє, мабуть, помиляємося. Але я не хочу відходити від теми. Перед тим, як Квасек вистрелив собі в голову, що, мабуть, буде снитися мені все життя - я дивуюся, що я не сиджу в гамівній сорочці з учорашнього дня і не пускаю слинку, як педофіл у магазині іграшок, - сказав мені дещо дуже важливе.

– Ти не збожеволів виключно через своє хворе почуття гумору, це факт. Але я не буду приховувати, що ти викликав у мене цікавість щодо останньої волі того есбека.

Кшисєк пішов до своєї кімнати і взяв ключі, отримані від Квасека. Він поклав їх на стіл прямо перед поліцейським.

– Це ключі від мерседеса Якуба. Коли він давав мені машину для поїздки до Жешува, він сказав, що це єдиний ключ, тому що другий він десь втратив. Вгадай, хто і де його знайшов.

– Здається, Квасек.

– Браво. Так ось, він дав його мені за мить до смерті. Він сказав, що у Якуба нечисте сумління і що він небезпечний тип. А ключі він знайшов біля тіла нашого журналіста.

Генрі замовк і поклав голову на руки, зчеплені немовби в молитві. Кшисєк не перебивав його, поліцейському довелося активізувати свій розум, втомлений цілонічною операцією, у якій вірність плиятелеві боролася з незаперечними фактами.

– Скажімо так, я поки що відкидаю свої упередження щодо Квасека і симпатії до Якуба, а також усе, що мені відомо про них. Політика червоних рисок. Так?

– Спробуй.

Кшисєк схопився за тінь шансу.

– Я навіть припущу, що ці ключі насправді були біля трупа журналіста, візьму до уваги те, що вони були втрачені під час переховування тіла, що робить Якуба вбивцею. Я відкидаю сумніви, наприклад, чому він не повернувся їх шукати. І все ж я досі не бачу жодної причини, чому до біса багатий, поважний і, додамо, спокійний чоловік вбив би журналіста серед ночі.

– Можливо, той впав на його слід. Він йшов сюди не до Зенобії Жарци, як казали інші писаки, а безпосередньо до Якуба.

– Я так не думаю. Натягнуто, — прокоментував Генрі. – І що у всьому цьому робить Зенобія? Чи пов'язана її смерть з цим ланцюгом подій? Чи це і справді нещасний випадок? Усі ці теорії стоять на дуже нестабільному ґрунті.

– Тоді я зміцню тобі його. Перед смертю вікарій також розповів мені про Якуба та його присутність перед будинком Зенобії в ніч, коли вона і журналіст загинули. В його думці ти теж будеш сумніватися?

Генрі подивився на хлопця спідлоба. Він знову сильно потер обличчя й коротко позіхнув.

– Кшисю, а тобі не здається, що занадто багато людей розповідають тобі щось перед власною смертю? Це починає виглядати як дешевий американський фільм чи серіал про Бонда. Лиходій розкриває свій диявольський план за кілька хвилин до смерті. Змилуйся, бо ти починаєш ставати для мене підозрілим.

– Пане владо, заспокойтеся. Вірте чи ні, вікарій бачив Якуба тієї фатальної ночі біля дому Зенобії. Квасек знайшов ці довбані ключі біля тіла журналіста. Маєш засране "два", потім ще "два", додай, холера!

– Все одно, натягнуто.

– Для тебе кожна теорія натягнута.

– Кшисю, послухай мене, у нас є слово типа з темним минулим та священика із сумнівною мораллю проти слова нашого спільного приятеля. Я хотів зазначити, що це людина, яка лікує тебе від важкої хвороби. Я не знаю точно, якої, але підозрюю, що це безнадійна і невиліковна хвороба, тому що тільки за такі Якуб береться.

– Генрі, я ніколи не був хворим.

– Як це, не був?