Читаем Знахар полностью

Зараз тут служили домініканці, які робили щось незвичайне: хоч костел не мав рангу парафії, але щонеділі сюди збирався натовп. Усе завдяки простим, але влучним проповідям та атмосфері відданості Богу, а не мамоні. Це здається простим, але все ж незрозумілим для переважної більшості священнослужителів. Кілька років вершиною мрій молодих пар було вінчання в церкві Святого Якуба, адже брати відзначали ці урочистості з особливим запалом і в незвичній обстановці. Під час проповіді священик сидів віч-на-віч з молодими людьми і на той момент був лише для них. Якщо церемонію можна було приурочити до заходу сонця, то вівтар освітлювався помаранчевим світлом, яке просочувалося крізь красиві вітражі. Весілля мрії. Марек побував на одній із таких церемоній і побачив непідробні емоції бабусь та посмішки молодих людей. Ось так має виглядати меса.

Зараз він був тут за службовою потребою, тому не звертав уваги на настрій. Він почувався дещо дурно, бо не знав, хто нинішній настоятель, звісно через нинішнє своє місце проживання, тобто столицю. Тож він не знав, чи той домініканець, що стояв перед ним із стурбованим обличчям, був начальником чи звичайним братом-ченцем.

– Щасти, Боже, – нейтрально сказав він і підійшов до людей, що стояли. Крім священнослужителя, там був місцевий поліцейський, міська охоронець та худий як тичка тип років за сорок, чиє червоне, схоже на пташине обличчя було подавлено важкими окулярами. Усі виглядали стурбованими, хоча, можливо, на них вплинула тутешня атмосфера.

Поліцейський з цієї групи без зайвих вступів відразу ж перейшов до справи. Після нічного інструктажу він уже знав, що Марек Шорца не любить прикрас, ораторського мистецтва, умовлянь і взагалі безглуздого пиздежу.

– Отець Тимон зателефонував до нас у комендатуру зі справою про чоловіка, який вчинив скандал. Присутній тут пан Хенрік прийшов до церкви і попросив отця настоятеля впустити його до крипт. Все внаслідок прохань його дитини, яка…

– По-перше, ніхто не сперечається, – додав єдиний цивільний у церкві. – Ну, власне, краще скажу я. Ми сьогодні були в храмі, і мій син Артусь почув стогін з-під підлоги, і це не дає мені спокою. Мені довелося приїхати сюди і перевірити, чи це правда. Він каже, що це привиди, і вам потрібно заглянути туди.

– Виходить, ми тут через дитину? А передбачувані привиди? – запитав Марек з надто видимою неохотою. Він отримав інформацію, що в Святому Якубі якийсь тип влаштував скандал, і він думав, що за браком чогось кращого він прийде сюди, а раптом братики-ченці спіймали Інквізитора на гарячому, але він не давав цьому варіантові багато шансів.

– Не якась дитина, а мій син. Пане, він уже три роки грає на скрипці, у нього абсолютний слух, – обурився пан Хенрік. – Якщо він каже, нібито щось чув, то це правда, і я вимагаю перевірити це.

– Неможливо, — втрутився домініканець. – Там ніхто і ніщо не стогне, ми два тижні не відкривали склеп, і це через рекомендації консерватора. Там почала вилазити цегла, тому туристів не пускаємо. Навіть якби якимось дивом туди потрапив кіт чи ще щось, хоча це неможливо.

Отець Тимон злегка почервонів, мабуть, зі злості, і навіть не глянув на тичкуватого туриста.

Марек глибоко вдихнув і потер скроні. Йому все це вже трохи набридло, і він серйозно думав, чи не помолитися про швидкий кінець цієї справи.

– Вам щось заважає відкрити склеп? – звернувся він прямо до настоятеля.

– Нічого, у мене тут ключ, але, як я вже сказав…

– Будь ласка, отче, – сказав Марек дуже втомленим голосом. – У мене було кілька дуже важких днів і ночей. Ми можемо стояти тут і сперечатися, доводити свою точку зору і так далі, але в мене на це немає ні часу, ні бажання. Якщо можете, отче, будь ласка, відкрийте склеп, ми зайдемо всередину, дізнаємося разом, що малий щось не те почув, тато піде додому і дасть малому абсолютно по дупі, після чого всі повернуться до власних занять, а так складається і я маю схопити непоганого грішника, і кожна секунда має значення. Чи може отець зробити це для мене?

Пан Тичка посміхнувся і мало не прийняв позу переможця, як виявилося, передчасно. Тип розлютив Марека, а зараз був не найкращий час дратувати втомленого та невдоволеного копа.

– Заради порядку скажу, якщо там нічого не буде, вас звинуватять у проникненні в храм і порушенні громадського порядку. Штраф випишемо на місці.

Цього разу домініканець усміхнувся, але ледь помітно, і швидко вийняв з-під своєї білої ряси відповідний ключ. Марек завжди дивувався, що є у ченців під рясами: кишені, гаманці, сумки? Кожен з них зміг витягти з-під свого вбрання будь-який великий предмет, про наявність якого раніше навіть не підозрював.

Хід до склепу було розміщено в підлозі зліва, прямо біля лав, де сиділи віряни під час богослужінь. Непомітний люк відкривав вхід до підземного приміщення, де в урнах були поховані знайдені тут останки жертв татарської навали. Дерев’яний люк, вбудований у підлогу, не чинив опору, і коли його підняли, всі побачили сходи, які вели до склепу.