Читаем Заблудлий полностью

Нейтан стенув плечима. На тому боці кімнати він побачив Баба, який теревенив з гуртом чоловіків його віку. А в кутку Ільза, яка втекла від старшої жінки, розмовляла зі Стівом.

Вони стояли окремо від інших присутніх, на нейтральний території під картиною. Ільза схилила голову до Стіва і, схоже, розмовляла стишеним голосом. Вона щось говорила, її обличчя було незвично збуджене, а Стів підібгав губи. Коли Ільза змовкла, фельдшер похитав головою. Розтулив уже рота, щоб відповісти, але вона перебила його і знову зашепотіла, цього разу ще схвильованіше. Присутні перегрупувалися, і Нейтан утратив їх двох з поля зору.

Він прихилився до стіни. В кімнаті було гаряче, і зненацька розмови здалися занадто гучними. Нейтан відставив пиво й потягнувся по глечик води на найближчому столі. Той був порожній, і так само ще два, які він побачив неподалік.

— Піду води наберу, — мовив Нейтан до Гарі. Той знизав плечима.

— Кажу тобі, приятелю. Ти собі тільки гірше робиш, отак сьогодні ховаючись.

Нейтан не відповів.

На кухні було не прохолодніше, але бодай тихше. Біля раковини стояла самотою Кейті, задивившись у вікно. Вона здригнулася, коли Нейтан поставив глечики на крило мийки.

— Ой. Вибачте, — мовила Кейті. — Я думала, це Саймон.

— Ні. До речі, де він?

— Не знаю.

Нейтан зазирнув у холодильник. Там охолодженої води не виявилося. Він повернувся до мийки. З обох кранів лилася гаряча вода, але що вже поробиш.

— Слухайте... — Нейтан підставив глечик під кран. — Ви двоє плануєте скоро їхати, але ж сьогодні ви ще на роботі.

— Знаю. Вибачте. Я погано почуваюся, — зіперлася Кейті на кухонну тумбу, і Нейтан зауважив, що вона трохи бліда з обличчя. Може, не варто було змушувати її сьогодні подавати страви.

— Вам зле?

— Це, мабуть, через спеку.

— Тут є фельдшер. Хочете покличу?

— Ні. Дякую, — вона підійшла до столу й узяла чергову тацю бутербродів.

Нейтан дивився, як вона з болісним виразом обличчя одразу ж поставила її назад.

— Слухайте, — мовив він. — Ми самі впораємося. Ідіть і приляжте, якщо вам недобре...

— Кому недобре? — з’явився у дверях Саймон з порожньою тацею в руках.

— Нікому, — озвалася Кейті. — Я просто трохи перегрілася. Повертаймося до роботи, — вона обміняла порожню тацю в Саймонових руках на повну. — Ти неси це, я візьму це, — підхопила вона глечики й усміхнулася. Усмішка була майже щира. — І всі задоволені.

Кейті вийшла з кухні, а за хвильку за нею рушив і Саймон. Нейтан провів їх поглядом. А коли й собі вийшов у коридор, почув, що балачки погучнішали: дедалі більше людей залишало переповнену вітальню.

Нейтан упізнав кілька облич. Може, варто підійти та спробувати заговорити. Або навіть піти пошукати Мелані. Цього разу вигадати якусь тему для розмови. Цілком можливо, що Гарі має рацію. Може, люди пробачать Нейтана.

А може (останнім часом Нейтана швидко опановували чорні думки), може, не пробачать. Він багато часу — роки — витратив на те, щоб звикнути до такого життя. Те, як різко його відштовхнули люди, було боляче, особливо коли рана була свіжа, та ще гірше те, що ця рана довго гноїлася. Він заледве впорався з цим першого разу і знав з цілковитою впевненістю, що вдруге не витримає. З вітальні вийшов гурт чоловіків і рушив у його напрямку. Нейтан швидко відчинив найближчі двері й зайшов усередину. Ільзин кабінет.

Зачинивши двері, Нейтан видихнув. Тут було тихо, гамір у вітальні й коридорі перетворився на приглушене дзуміння. Нейтан хвильку постояв, насолоджуючись тишею, а далі підійшов до вікна. На веранді Софі гралася в якусь гру з дітьми Кайлі, а Ло спостерігала за ними. Неподалік був і Зандер — притулившись до стояка, теревенив з дівчиною приблизно його віку. Вона всміхалася.

У протилежному кінці двору хтось стояв самотою біля могил. Баб. Принаймні цього разу з застібнутою ширінкою, подумав Нейтан, а це вже щось. Брат навіть не опустив погляд до землі. Стоячи біля паркану, спиною до хати, він задивився вдалину. Нейтан ще хвилинку поспостерігав за ним, а відтак відвернувся й поглянув на стінний календар. Бабові плани з об’їзду пасовищ. Вписані, а потім твердо викреслені.

Нейтан сів на запасний офісний стілець і потягнувся до щоденника на столі. Перегорнув на ту сторінку, яку показала йому Ільза, й почав читати плани об’їзду пасовищ. Вони були детальні, з усіма змінами в графіку, які це викличе. «За» і «проти», ризики й переваги. Нейтан перечитав їх двічі, а потім відкинувся на стільці, замислившись. І Баб, і Кемерон обидва були по-своєму праві. План був гарний, але залишалися зазублини, які ще потрібно згладити, перш ніж братися до справи. І хоча нині зостався тільки Баб зі своїми аргументами, це не означало, що Кем не мав рації.

Нейтан уже почав згортати щоденник, але зупинився. Неуважно перегорнув сторінки до цього тижня. Тут не було призначено майже нічого. Вся діяльність призупинилася через Різдво й Кемеронову смерть. Сторінки були майже порожні, а якщо і траплялися якісь записи, складалося враження, що їх робили багато тижнів тому.