Читаем ПРИКАЗКИ полностью

ПРИКАЗКИ

Пішов козак молодийВ далеку дорогу,Кинув жінку молодуI хату убогу.Аж вертае за ciм літ,Хату оглядає,Дивується сам собі -Хати не пізнає.Його хата - як вінок,Новенька, біленька...«А звідки то,- запитав,-Голубко сивенька?»«А то,- каже,- господь давЗа твою дорогу!»Козак шапку підійняв.«Слава ж,- каже,- богу!»Входить в хату - скрізь лавкиI столи xopoшi,А на столах i лавкахВаляються гpoшi.Глянув козак навкруги,Жінку обіймає,Поцілував кілька раз.«Звідки ж то?» - питає,«I то,- каже,- господь давЗа твою дорогу...»Козак хрест святий поклав.«Слава ж,- каже,- богу!»Коли гляне у куток -Аж дітей копиця...«А то звідки?» - «Господь дав!» -Каже молодиця.А той носом покрутив.«Добрий,- каже,- тато!..Але,- адже,- на сей разПорався багато!..»

БАРАН

Набілив жид мідяків,І тілько смеркає -Все то бідним мужикамЗа срібло спускає.А сам-то він був купецьІ торгував м’ясом,То, бувало, що не крав,То купував часом.Ото колись уночі,Тілько що ліг спати,Хтось стукає у вікно,Проситься до хати.«Хто?» - питається жидок,«Я,- каже,- пустіте!Може, треба барана?Барана купіте!»Пустив його у корчму,А той мішок з себе.«От вам,- каже,- і баран.Купіть, коли треба!»«А що хочеш?» - «Три копи!»Жид мацнув руками,За барана заплативТрьома копійками.Сам не світить, бісів син,А той не говорить,Навпомацки і бредутьЗ мішком до комори.А комора у купцяБула і крамниця,А часами заодноБула і різниця.Упустили барана,Мужика не стало,Чи спав купець, чи не спав,Але вже світало.Купець живо захопивВсі свої прибори.Живо капці - та й бігцемБіжить до комори.Але тілько одчинив -Ахнув неборака:Йому замість баранаСкочила собака.І пропав його баран,Але й того мало:Із комори з бараномІ м’яса не стало.

РОЗМОВА

Прибув Мошко із ВаршавиТа й людей дурив,Що ніби він у столиціЗ крулем говорив.«А як же ви говорили?» -Якийсь запитав.«О, ми славно говорили,-Мошко відвічав.-Я казав усе крулеві:«Ура» та «ура!»,А воно мені казало:«Дурак» та «дурак!»

НАДГОРОДА

Перейти на страницу:

Похожие книги