Читаем Код Да Вінчі полностью

— Не думаю, що інформацію зібрали за один день, — мовила Софі. — Це схоже на добре сплановану операцію суцільного знищення, Ми вдаємося до цього прийому в боротьбі з організованою злочинністю. Коли управління судової поліції задумує знищити якесь конкретне угруповання, поліцейські місяцями таємно стежать за підозрюваними, прослуховують їхні телефони, доки не визначать усіх головних гравців. А тоді оточують і беруть усіх одночасно. Таке от обезголовлювання. Без керівництва в організації виникає хаос, і її члени виказують іншу важливу інформацію. Можливо, хтось довго й терпляче стежив за Пріоратом, а тоді завдав удару, сподіваючись, що керівники відкриють місце заховання наріжного каменя.

Тібінґа її слова, схоже, не переконали.

— Але побратими нізащо б не заговорили. Вони заприсяглися мовчати. Навіть перед загрозою смерті.

— Саме так, — сказав Ленґдон. — А це означає, що коли вони не виказали таємниці, і їх убили...

У Тібінґа перехопило подих.

— То ніхто вже ніколи не дізнається, де заховано наріжний камінь!

— Так само, — додав Ленґдон, — як і Святий Ґрааль.

Здавалося, Тібінґ захитався під вагою цих слів. Тоді, наче не спроможний більше втриматися на ногах, він безсило упав у крісло й відвернувся до вікна.

Софі підійшла до нього й тихо мовила:

— З огляду на те, в якому скрутному становищі опинився дідусь, цілком можливо, що у відчаї він спробував передати таємницю комусь поза братством. Комусь, кому він довіряв. Комусь із родини.

Тібінґ зблід.

— Але завдати такого удару... стільки дізнатися про братство.. . — Він замовк, в очах у нього застиг страх. — Це могла бути лише одна сила. На таку спритність і підступність здатний тільки найдавніший ворог Пріорату.

Ленґдон подивився на нього.

— Церква.

— Хто ж іще? Рим шукав Ґрааль багато століть.

Софі не йняла віри.

— Ви думаєте, це Церква вбила мого дідуся?

— Церква не раз убивала, щоб захистити себе, — відповів Тібінґ. — Документи, що поховані разом зі Святим Ґраалем, мають вибухову силу, і Церква вже дуже давно намагається їх знищити.

Ленґдон ніяк не міг погодитися з припущенням Тібінґа, що Церква здатна цинічно убивати людей, аби заволодіти цими документами. Йому доводилося спілкуватися з новим папою і з багатьма кардиналами, і він знав, що це глибоко віруючі люди, які б ніколи не схвалили вбивства. Хоч би що там було поставлено на карту.

Софі, схоже, думала так само.

— А якщо припустити, що цих членів Пріорату вбив хтось, не пов’язаний із Церквою? Хтось, хто, вочевидь, не розуміє, що таке Ґрааль? Зрештою, чаша Христова могла б бути доволі привабливою нагородою. Шукачі скарбів часом убивали й не за таке.

— Знаю з власного досвіду, — сказав Тібінґ, — що люди йдуть на значно більше, аби захиститися перед тим, чого бояться, аніж щоб здобути те, чого бажають. У цьому нападі на Пріорат відчувається розпач.

— Лі, — сказав Ленґдон, — у ваших аргументах немає логіки. Навіщо католицькому духовенству вбивати членів Пріорату, щоб знайти і знищити документи, які вони й так уважають фальшивкою?

Тібінґ гмикнув.

— У затишних кабінетах Гарварду ви, Роберте, зовсім розм’якли. Це правда, що святих отців у Римі Бог обдарував непохитною вірою, яка витримає всі бурі. Не страшні їй і документи, котрі суперечать усьому, що миле їхнім серцям. Але як бути із рештою світу? Як бути з тими, кого Бог не благословив абсолютною вірою? Як бути з тими, хто дивиться на жорстокість, що коїться у світі, і запитує: куди ж подівся Бог? З тими, хто спостерігає за скандалами, що ганьблять Церкву, і запитує: хто ці люди, які вдають, що говорять нам правду про Бога, а водночас брешуть, покриваючи своїх же священиків, котрі розбещують дітей? — Тібінґ перевів подих. — Що стане з цими людьми, Роберте, якщо з’являться переконливі наукові докази, що церковна версія історії Христа неточна і що найдивовижніша історія, яку розповіли світові, — це насправді найдивовижніша історія, на яку світ купився?

Ленґдон не відповів.

— Я вам скажу, що буде, якщо ці документи спливуть, — сказав Тібінґ. — Ватикан зіткнеться з кризою віри, безпрецедентною за двотисячолітню історію християнства.

Запала довга мовчанка. Нарешті Софі мовила:

— Але якщо це Церква завдала цього удару, чому вони спохопилися саме зараз, через стільки років? Адже Пріорат тримає документи Санґріл у таємниці. Вони не несуть Церкві безпосередньої загрози.

Тібінґ важко зітхнув і подивився на Ленґдона.

— Роберте, думаю, ви знаєте про останнє завдання Пріорату?

Від цієї думки Ленґдонові перехопило подих.

— Знаю.

— Міс Неве, — сказав Тібінґ, — між Церквою і Пріоратом багато років існувала мовчазна згода. Церква не чіпала Пріорату, а Пріорат тримав документи Санґріл у таємниці. — На мить він замовк. — Однак Пріорат завжди мав намір колись відкрити цю таємницю. Коли настане відповідний день, братство планує довести свою місію до кінця: порушити мовчанку, показати документи Санґріл усьому світові і якнайширше розголосити справжню історію Ісуса Христа.

Софі мовчки дивилась на Тібінґа. Нарешті й вона опустилась у крісло.

— І ви думаєте, що цей день близько? І Церква про це знає?